1. Властивість за значенням прикметника “болотистий”; наявність боліт, заболочених ділянок на певній території.

2. (у географії, екології) Кількісний показник, що характеризує ступінь заболоченості місцевості, зазвичай виражений у відсотках від загальної площі території.

1. Місцевість, що характеризується наявністю болота або боліт; заболочена ділянка землі.

2. Вологі, багнисті ґрунти, типовий ландшафт для болота.

3. (у спеціальній термінології) Власна назва конкретних географічних об’єктів (наприклад, урочищ, місцевостей), що мають заболочений характер.

1. Місто в Італії, адміністративний центр однойменної провінції та регіону Емілія-Романья, відоме своїми старовинними університетами, архітектурою та гастрономією.

2. Синтетична або напівсинтетична водонепроникна тканина для верхнього одягу (плащів, курток), яка зазвичай має з одного боку захисне полімерне покриття; назва походить від міста Болонья, де була розроблена одна з перших технологій її виробництва.

3. Рідкий, часто м’ясний соус італійського походження, що готується з фаршу, овочів (моркви, селери, цибулі), томатів, вина та спецій; традиційно подається до макаронних виробів, зокрема тальятеле.

1. Власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Закарпатській області, центр Болонівської селищної громади.

2. (заст., діал.) Загальна назва великих рівнинних, здебільшого заплавних, лугових просторів; заплава, луг, плавня.

1. Порода декоративних собак невеликого розміру з довгою, хвилястою, шовковистою шерстю, що походить з міста Болонья в Італії; представник цієї породи.

2. Рідкісне, застаріле позначення для будь-якої маленької ручної (кімнатної) собачки.

1. (діал.) Те саме, що болото — низьке, вогке місце, що часто вкрите рослинністю; трясовина, багно.

2. (діал.) Заболочена заплава річки, низинна лука з високою травою, очеретом.

3. (діал.) Велика, широка долина, улоговина.

Болометр — прилад для вимірювання енергії випромінювання (особливо інфрачервоного та мікрохвильового діапазонів) на основі зміни електричного опору чутливого елемента (приймача) при його нагріванні поглиненим випромінюванням.

Болометр — в історичному контексті: перший прилад для виявлення та вимірювання теплового випромінювання, винайдений американським астрофізиком Семюелем Пірпонтом Ленглі у 1880 році.

1. Однорічна або дворічна трав’яниста отруйна рослина родини зонтичних з голим сизуватим стеблом, перисто-розсіченим листям і дрібними білими квітками, що росте на вологому ґрунті; блекіт (Conium maculatum).

2. Народна назва деяких отруйних рослин родини зонтичних, зокрема, рослини роду в’юнок (Cicuta).

1. Мінерал класу сульфідів, водний сульфід міді та срібла (CuAg)₆Hg₂S₅, що утворює стально-сірі або чорні кристали; рідкісний колекційний мінерал, названий на честь французького інженера та мінералога Ж. Боле (J. Beudant).

2. (рідко) Власна назва (прізвище) або топонім.

Болещі — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі. Належить до Болехівської міської громади.