1. Місце в лісі, де вітер поламав або повалив дерева.

2. Зламані або вивернуті з корінням дерева, навали дерев, утворені внаслідок сильного вітру, бурі.

1. (від тур. börek) Страва турецької та балканської кухонь у вигляді пиріжка з тонкого тіста (зазвичай листкового або філо), начиненого сиром, м’ясом, шпинатом або іншими інгредієнтами, що зазвичай смажиться або запікається.

2. (рідко, заст.) Місцева назва певних видів випічки або млинців у деяких регіонах України, зокрема на півдні, що вживається як синонім до “пампушки”, “налисники” або “пиріжки”.

1. Морський птах родини буревісникових (Procellariidae), що мешкає в південних морях, має довгі крила та здатний довго ширяти над водою.

2. Переносно: людина, яка своїми діями, вчинками або творчістю передвіщає, сповіщає про майбутні важливі події, соціальні зрушення або грози; провісник.

1. Сильний поривчастий вітер, що супроводжується завиванням, часто з дощем або снігом; вітрова буря, шторм.

2. (переносно) Потужний, бурхливий потік чогось, що стрімко рухається або вибухове явище (наприклад, буревій почуттів, буревій подій).

3. (переносно, заст.) Про людину з бурхливим, несамовитним характером, невгамовну в діях.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Стрийському районі.

3. (рідко, зазвичай у спеціальній літературі) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Львівською та Івано-Франківською областями.

1. Бурдій — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Подільському районі.

2. Бурдій — українське прізвище, що походить від загального терміна “бурдій” (див. нижче).

3. (Заст., діал.) Бурдій — великий, незграбний, міцно збудований чоловік; часто вживається з відтінком грубуватості або незграбності.

4. (Заст., діал.) Бурдій — товста, важка палиця, кийок, ціпок.

1. Міх для зберігання та перевезення рідин (вина, води, олії тощо), виготовлений зі шкіри тварини (кози, вівці, бика), з якої знято цілу шкуру та зашито отвори від шиї та кінцівок.

2. Розм. Про товсту, незграбну, мішкувату людину (зазвичай про жінку).

3. Розм. Про великий, незграбний одяг або взуття.

1. (діал.) Міх, бурдюк — шкіряний мішок для зберігання та перевезення рідин (вина, олії, кумису тощо), виготовлений з цільної шкури тварини.

2. (перен., розм.) Про товсту, незграбну, мляву людину.

1. Музичний термін: низький, постійний басовий тон, що звучить протягом усього твору або його частини, створюючи гармонійну основу; характерний для народних інструментів (наприклад, для колісної ліри, волинки) та середньовічної музики.

2. Технічний термін у бджільництві: великий рій бджіл зі старою маткою, що вилітає з вулика першим; первак.

3. Застаріле або діалектне: важка, похмура дума, журба; також — дзвінкий гул, гудіння, дзенькіт (наприклад, від дзвонів, комах).

1. (історичне) Назва одного з найбільших та найвідоміших гончарних центрів на Черкащині (село Бурти, тепер Городищенського району), що активно розвивався в XVIII–XIX століттях та славився виробництвом майолікового (полив’яного) посуду, кахлів та декоративної кераміки, часто з характерним білим поливанням та синьою рослинною розписом.

2. (мистецтвознавче) Тип української народної майоліки, що вироблявся в центрі Бурти (Бурдигал), для якого характерні масивні форми (глеки, миски, макітри), біла, рідше жовтувата або сірувата полива, а також рослинний орнамент (квіти, гілки), виконаний кобальтом (синьою фарбою).

3. (колекційне) Предмет (зразок) гончарного виробу, виготовленого в центрі Бурдигал, що є об’єктом збирання та вивчення як пам’ятка українського народного мистецтва.