Словник Української Мови
Буква
1. Міх для зберігання та перевезення рідин (вина, води, олії тощо), виготовлений зі шкіри тварини (кози, вівці, бика), з якої знято цілу шкуру та зашито отвори від шиї та кінцівок.
2. Розм. Про товсту, незграбну, мішкувату людину (зазвичай про жінку).
3. Розм. Про великий, незграбний одяг або взуття.
Приклад 1:
А цибатий дістав з халабуди бурдюк, відіткнув з нього кукурудзяного качана, ковтнув з бурдюка темно-червоного вина, облив ним з незвички підборіддя та сорочку, підійшов до Безвухого і влив у горло йому. Безвухий Гидоморда-Куріпочка, запивши кульбаби вином, після того, як натер за дорогу на динях боки, ліг на прохолодну траву і блаженно заплющив вишневі очі.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”