Словник Української Мови
1. (історичне) Невеликий степовий кінь монголо-татарських і тюркських народів, пристосований для тривалих переходів; загальна назва місцевих порід коней у Північному Причорномор’ї та Криму в XIV–XVII століттях.
2. (шахи, історичне) У давніх шахах (шатрандж) та ранніх європейських шахах — фігура, попередник сучасного шахового коня; ходила на одну клітинку по діагоналі.
1. (розм.) Безпідставно хвалитися, вихвалятися, задирати носа.
2. (діал.) Важко дихати, задихатися від втоми, спеки або хвороби.
1. Видавати короткі, різкі звуки, схожі на «бах», при пострілі з рушниці або іншої вогнепальної зброї.
2. Перенісне значення: голосно, різко сміятися, вигукувати щось або говорити уривчасто, з сердитими нотами.
1. Розмовне. Падати, валитися з гуркотом, з силою ударятися об щось.
2. Розмовне, переносне. Натикатися, наштовхуватися на когось або щось, зустрічатися з кимось несподівано.
3. Розмовне, переносне. Зазнавати невдачі, провалу, зазнавати краху (найчастіше у виразах на кшталт “бахатися об щось”).
1. Розмовне. Сильно бити, вдаряти когось або щось, зазвичай з силою і гучним звуком.
2. Розмовне. Швидко та необачно рухатися, іти або їхати, часто створюючи шум.
3. Розмовне, переносне. Робити щось інтенсивно, з натиском, енергійно (наприклад, бахати по клавіатурі).
4. Діал. Гучно стріляти, палити з вогнепальної зброї.
1. Вигук, що імітує короткий, різкий звук удару, пострілу, вибуху або падіння важкого предмету.
2. Уживається як власна назва (топонім) для позначення географічних об’єктів, зокрема річки в Україні (притока Дністра) та інших об’єктів у світі.
3. У переносному значенні — вигук, що вказує на раптовість, несподіваність дії або події.
1. Стосований до баула (великої подорожньої скрині, валізи), призначений для нього або схожий на нього.
2. У складі власної назви: Баульний яр — історична місцевість у Києві, колишнє передмістя.
1. Стосовний до американського письменника Чарльза Буковскі (Charles Bukowski), пов’язаний із його творчістю, стилем або біографією.
2. Характерний для літературної манери Буковскі, що відрізняється цинізмом, відвертістю, зображенням життя соціального дна та маргіналів.
1. (геол., геогр.) Пов’язаний з батіальною зоною — областю морського дна, що відповідає материковому схилу, розташованій між шельфом (нерітичною зоною) і абісаллю (глибоководною зоною); властивий цій зоні.
2. (біол.) Пов’язаний з організмами, що мешкають у батіальній зоні моря або океану.
1. Властивий батярам, характерний для них; такий, що належить батярам.
2. Стосовний до батярів, пов’язаний із їхнім способом життя, середовищем або культурою.