бахмат

[bɑxmɑt] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    (історичне) Невеликий степовий кінь монголо-татарських і тюркських народів, пристосований для тривалих переходів; загальна назва місцевих порід коней у Північному Причорномор’ї та Криму в XIV–XVII століттях.

  2. (Історія) –

    (шахи, історичне) У давніх шахах (шатрандж) та ранніх європейських шахах — фігура, попередник сучасного шахового коня; ходила на одну клітинку по діагоналі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бахмат, р. бахмата, д. бахматові, з. бахмата, о. бахматом, м. бахматі, к. бахмат

Більше записів