бах

[bɑx] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Вигук, що імітує короткий, різкий звук удару, пострілу, вибуху або падіння важкого предмету.

  2. (Геологія) –

    Уживається як власна назва (топонім) для позначення географічних об’єктів, зокрема річки в Україні (притока Дністра) та інших об’єктів у світі.

  3. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — вигук, що вказує на раптовість, несподіваність дії або події.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бах, р. баха, д. бахові, з. баха, о. бахом, м. бахові, к. баху

Більше записів