Словник Української Мови
1. Призначений для подачі повітря або газу під тиском у певну систему чи пристрій.
2. Пов’язаний з технологією дування газу, зокрема у металургійних або інших промислових процесах.
3. Такий, що працює за рахунок енергії стисненого повітря або газу (наприклад, про інструмент).
Вальцівниця — жінка, яка працює на вальцювальному стані, обслуговує вальці або керує процесом вальцювання (прокатки) металів.
Вальцівниця — розмовна назва вальцювального стана, прокатного стана.
1. (в будівництві та малярстві) Рідка будівельна суміш або спеціальна фарба, яку наносять на поверхню першим шаром для поліпшення зчеплення (адгезії) з основним покриттям, вирівнювання вбиральної здатності основи та її зміцнення.
2. (у сільському господарстві, заст.) Ґрунтове удобрення; внесення добрив у землю.
3. (переносно, розм.) Попереднє, базове ознайомлення з якою-небудь темою, вивчення основ чогось.
Процес впровадження та поширення принципів егалітаризму — ідеології, що виступає за рівність людей у політичних, економічних та соціальних правах.
Історичний або соціальний процес, спрямований на усунення класових, майнових чи статусних нерівностей у суспільстві.
1. Робітник металургійного або металообробного підприємства, який обслуговує вальцівські стани та займається вальцюванням (прокатом) металу.
2. Рідкісне позначення самого вальцівського стана (прокатного стану) як технологічного устаткування.
1. Призначений для подавання стисненого газу або повітря під тиском для технологічних цілей (наприклад, просування, охолодження, очищення).
2. Який створює потік газу або повітря для підтримки процесу горіння (переважно у промислових печах, казанах).
1. Технологічна операція обробки металу тиском шляхом пропускання заготовки між обертовими валками для надання їй потрібної форми, зменшення товщини або покращення структури; прокатка.
2. Рідко вживана назва для дії за значенням дієслова “вальцювати” у значенні ущільнювати, розгладжувати щось важким валиком (наприклад, ґрунт, асфальт).
1. (в лінгвістиці) Фонетичний процес зближення або зрівнювання голосних звуків у вимові, особливо в ненаголошених складах, що призводить до втрати якісних відмінностей між ними (наприклад, вимовляння [е], [и], [а] як звука, близького до [и]).
2. (в соціології, політиці) Практика або процес навмисного зрівнювання соціальних, економічних або політичних прав, можливостей, статусів у суспільстві; запровадження рівності.
1. (техн.) Циліндричні або конічні обертові деталі прокатних, друкарських, борошномельних та інших машин, які слугують для обробки матеріалу тиском (прокатки, розмелювання, нанесення фарби тощо).
2. (техн., розм.) Сама машина або верстат для прокатки металу, що працює за допомогою таких циліндрів; прокатний стан.
3. (с.-г.) Звичайно в множині: важкий гладкий або кільчастий циліндр для розкочування, ущільнення та подрібнення грудочок оброблюваного ґрунту після оранки або сівби; також знаряддя для цієї операції.
4. (муз.) У народних музичних інструментах (наприклад, бандурі, кобзі) — дерев’яні стрижніки (кліщиці), за допомогою яких регулюють натяг струн.
1. Технічний пристрій або машина для нагнітання повітря або іншого газу під тиском, що використовується, зокрема, для подачі повітря в топку котла, горна або для створення потоку газу в різних технологічних процесах.
2. Розмовна назва для пневматичної зброї (пневматики), в якій постріл відбувається за рахунок стисненого газу.