Словник Української Мови
1. Особа, яка очолює, веде за собою групу людей, переважно в невеликому загоні, повстанні, серед розбійників або в дитячій грі; провідник, керівник такої групи.
2. Переносно: той, хто є ініціатором, активним учасником і неформальним лідером у якійсь справі, русі, часто з відтінком авантюризму або бунтарства.
3. У зоології: тварина (наприклад, самець у стаді), яка веде за собою групу, зграю.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (У переносному значенні, розм.) Про людину, яка говорить дуже швидко, багато і нестримно, часто без змістовного зв’язку; базікало, теревенило.
1. Керівник, голова, провідник групи людей (переважно невеликої), який веде їх кудись або очолює в якійсь справі, особливо в поході, подорожі, на полюванні тощо.
2. Очільник, вождь повстанців, загону, невеликого військового підрозділу або розбійницької ватаги.
3. Перен. Той, хто очолює, веде за собою групу однодумців у громадській, політичній чи іншій діяльності; лідер, провідник.
1. Кількість газу, що використовується споживачем (підприємством, установою, домогосподарством тощо) за певний період часу; витрачання газу.
2. Процес використання газу як палива або сировини для задоволення технологічних, побутових чи енергетичних потреб.
Езофагоатріограма — це медичний термін, що позначає рідкісну аномалію розвитку, при якій спостерігається непрямий, звивистий хід стравоходу, що нагадує форму літери грецького алфавіту “атріон” (α), що відображено в назві.
Езофагоатріограма — це також назва рентгенологічного знімка або опису такого патологічно зміненого стравоходу, отриманого в результаті контрастного дослідження (езофагографії).
1. Керівник, голова, провідник групи людей (переважно невеликої), який має над ними владу; лідер, особливо в неформальному об’єднанні, загоні, повстанні тощо.
2. Особа, що очолює дитячий або молодіжний колектив, загін (наприклад, у піонерській організації).
3. Перен. Той, хто виступає провідником, натхненником якоїсь ідеї, руху; ідейний наставник.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ватага” — невелика група людей, згуртована спільними інтересами або діяльністю.
2. Розм. Жіночий відповідник до слова “ватажок” — жінка або дівчина, яка очолює, веде за собою групу людей, є провідницею, лідеркою у колективі, компанії (часто дитячій або молодіжній).
Езофагоаортографія — рентгенологічний метод дослідження стравоходу та прилеглої ділянки аорти шляхом одночасної контрастної візуалізації обох органів.
1. Прикметник, що стосується технічного пристрою (насоса) для відкачування, транспортування або стиснення газів.
2. Прикметник, що характеризує процес, пов’язаний з відкачуванням газів за допомогою спеціальних насосів.
1. Історичний термін: мешканець або уродженець міста Ватаги (нині село Ватагове на Київщині).
2. Переносне значення: член, прихильник або представник певної групи, спільноти, організації чи течії, що діє організовано, часто під керівництвом ватажка; спільник, однодумець.