1. (мед.) Плотні утворення в шлунково-кишковому тракті тварин або людини, що складаються з ковтаних волосся, вовни, рослинних волокон, смоли тощо, змішаних із слиною та шлунковим соком; конкременти.

2. (іст.) Рідкісні та цінні камені тваринного походження, що утворюються в шлунку або кишечнику деяких ссавців (наприклад, безоарового козла), яким у середньовіччі та в ранньомодерний час приписували лікувальні та магічні властивості, зокрема протиотрутні.

1. Медичний термін: патологічне утворення — камінь, що формується в шлунково-кишковому тракті (переважно в шлунку) у людей або тварин із ковтаних волосся, вовни, рослинних волокон або інших неперетравних речовин.

2. Історичний/етнографічний термін: тверде утворення тваринного походження (наприклад, з шлунка козла, верблюда або лани), якому в минулому приписувалися магічні та лікувальні властивості (протиотрута) і яке використовувалося як амулет або дорогоцінний артефакт.

1. (медичний термін) Хронічне паразитарне захворювання шкіри, спричинене вошами (педікульоз), що характеризується тривалим і тяжким перебігом з вираженими ураженнями шкірних покривів, часто з приєднанням вторинної інфекції та ускладнень.

2. (власна назва, історія медицини) Традиційна, застаріла назва важкої форми педикульозу, що була поширена серед маргінальних верств населення в умовах антисанітарії та соціального неблагополуччя.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що вказує на фізичну ознаку предка — відсутність носа або його серйозне пошкодження.

2. У міфології та фольклорі — фантастична істота, чудовисько або злий дух, якого уявляли безносим; також образне позначення потвори.

1. Властивість або стан живого організму, що характеризується відсутністю ніг або їх функціональною непрацездатністю; аконія.

2. Медичний термін, що позначає вроджену або набуту аномалію розвитку, яка полягає у відсутності нижніх кінцівок або їх значної частини.

3. У зоології — ознака тілобудови деяких видів тварин (наприклад, змій, черв’яків, риб), для яких відсутність кінцівок є видовою нормою.

1. Властивість або стан, за якого відсутні нітки, ниткові елементи чи ниткоподібні структури; відсутність ніток.

2. У технологіях, зокрема в поліграфії та виробництві паперу — характеристика матеріалу (наприклад, паперу), що не містить вплетених ниток-захисок або волокон, видимих на просвіт.

3. У шитті або текстильному виробництві — спосіб з’єднання матеріалів (наприклад, за допомогою ультразвуку або зварювання) без використання традиційних ниток.

Властивість або стан того, хто не є винним у чомусь; відсутність провини, вини.

Відсутність злого умислу, шкідливих намірів; чистота, наївність у вчинках або думках.

Невинність, цнотливість, незайманість (переважно у фізичному, моральному або сексуальному аспекті).

Властивість за значенням прикметника “безнащадний”; відсутність надії на порятунок, допомогу або вихід із скрутного становища; повна безнадійність.

1. Філософський та релігійний термін, що означає відсутність початку, первопричини; властивість бути вічним, не створеним, не мати джерела свого існування.

2. У політичній та соціальній філософії — стан суспільства, організації або системи, позбавленої централізованої влади, ієрархії та формального керівництва; безвладдя, анархія як принцип.

1. Біологічна властивість деяких рослин (наприклад, окремих сортів винограду, бананів) утворювати плоди без запліднення, тобто без насіння або з його зачатками, що не розвиваються; партенокарпія.

2. У переносному значенні — стан, ситуація або явище, позбавлене внутрішнього змісту, життєвої сили, перспектив розвитку або наслідків; безпліддя, марність.