Значення
- (Філософія) –
Філософський та релігійний термін, що означає відсутність початку, первопричини; властивість бути вічним, не створеним, не мати джерела свого існування.
- (Філософія) –
У політичній та соціальній філософії — стан суспільства, організації або системи, позбавленої централізованої влади, ієрархії та формального керівництва; безвладдя, анархія як принцип.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безначальність, р. безначальності, д. безначальності, з. безначальність, о. безначальністю, м. безначальності, к. безначальносте