• бістриоксид

    Бістриоксид — власна назва українського рок-гурту, заснованого у 2016 році в місті Київ; назва походить від хімічного терміна «оксид» та слова «бістрість», що символізує енергійну та швидку музику колективу.

  • бістр

    1. (геол.) Рідкісний мінерал, водний фосфат алюмінію та міді зеленого кольору, що зустрічається у вигляді дрібних кристалів або нальотів.

    2. (іст., мист.) Назва коричневої фарби, яку отримували з сажі диму, що осідав при спалюванні деревини (найчастіше букової), або з торф’яного диму; широко використовувалася в європейському живописі, особливо для підмальовки та написання тіней.

  • бістикаурі

    Бістикаурі — власна назва села в Грузії, розташованого в Ахметському муніципалітеті краю Кахетія.

    Бістикаурі — власна назва села в Грузії, розташованого в муніципалітеті Душеті краю Мцхета-Мтіанеті.

  • бістабільність

    1. У фізиці та техніці — стан системи, яка має дві стійкі точки рівноваги, між якими можливі переходи під впливом зовнішніх факторів; подвійна стійкість.

    2. У біології та медицині — властивість деяких біологічних систем (наприклад, нейронів, генетичних перемикачів) перебувати в одному з двох стійких станів, що забезпечує чіткість реакції на сигнал.

    3. У математиці та теорії динамічних систем — властивість системи мати два атрактори (стійкі стани), між якими вона може перемикатися за певних умов.

  • біссесквіоксид

    Біссесквіоксид — хімічна сполука, що містить два атоми певного елемента в поєднанні з трьома атомами кисню; загальна формула таких сполук — E₂O₃, де E — метал (наприклад, алюміній, залізо, хром). Термін утворений з латинських слів “bis” (двічі) та “sesqui” (півтора), що вказує на співвідношення елементів 2:3.

  • бісса

    1. У давньоримській міфології: богиня-покровителька лісів, родючості та диких звірів, яку зображали у вигляді жінки з ногами та рогами кози; відповідник давньогрецької Артеміди чи Діани.

    2. У переносному значенні (книжн., заст.): молода, струнка жінка або дівчина, яка полюбляє перебувати на природі, часто пов’язана з образами лісової німфи чи мисливиці.

  • біспіраль

    1. (біол.) Подвійна спіраль, зокрема структура молекули ДНК, утворена двома комплементарними полінуклеотидними ланцюгами, закрученими навколо спільної осі.

    2. (тех.) Конструкція, пристрій або траєкторія руху, що має форму двох з’єднаних або паралельних спіралей.

  • біспінор

    1. У фізиці елементарних частинок — математичний об’єкт, що описує ферміони (наприклад, електрони) у просторі-часі та є представленням групи Лоренца; складається з двох зв’язаних двокомпонентних спінорів Вейля, що перетворюються за різними представленнями групи Лоренца.

    2. У теорії поля та квантовій механіці — 4-компонентна спінорна величина, яка є прямим добутком двох різних 2-компонентних спінорів і використовується для опису частинок зі спіном 1/2 у релятивістських рівняннях, таких як рівняння Дірака.

  • біспора

    1. У мікології: рід грибів родини Psathyrellaceae, представники якого мають двоспорові базидії (базидії з двома спорами замість чотирьох, що характерно для більшості базидіомікотових грибів).

    2. У ботаніці (істор.): застаріла назва деяких видів рослин, зокрема з роду двозернятка (Biscutella).

  • біспектр

    1. (в астрономії) Спектр, отриманий одночасно в двох діапазонах електромагнітного випромінювання (наприклад, у видимому та інфрачервоному) для одного об’єкта спостереження.

    2. (в обробці сигналів та статистиці) Математичне уявлення, яке є узагальненням поняття спектра потужності і характеризує зв’язок між різними частотними компонентами випадкового процесу, виявляючи квадратичні взаємозв’язки та відхилення від нормальності.