бістр

1. (геол.) Рідкісний мінерал, водний фосфат алюмінію та міді зеленого кольору, що зустрічається у вигляді дрібних кристалів або нальотів.

2. (іст., мист.) Назва коричневої фарби, яку отримували з сажі диму, що осідав при спалюванні деревини (найчастіше букової), або з торф’яного диму; широко використовувалася в європейському живописі, особливо для підмальовки та написання тіней.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |