Древослів

Словник Української Мови

  • галиччя

    1. Історична область на заході України, що охоплює територію сучасних Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, а також частини сусідніх держав, яка була ядром Галицького, а згодом Галицько-Волинського князівства.

    2. Етнокультурний регіон України, населений переважно галичанами, що характеризується певними особливостями говірки, побуту, традицій та світогляду.

    3. (переносно) Символ українського національно-визвольного руху, патріотизму та опору, часто вживається в суспільно-політичному дискурсі.

  • екзосфера

    1. Найвищий шар атмосфери планети (зокрема Землі), що розташований вище термосфери, від якого молекули газу можуть безперешкодно виходити у космічний простір.

    2. Верхня, розріджена частина атмосфери небесного тіла, де рух частинок відбувається переважно за балістичними траєкторіями, а частота зіткнень між ними дуже мала.

  • верба

    1. Дерево або кущ родини вербових з гнучкими пагонами, вузькими листками та суцвіттями у вигляді сережок, що часто росте біля води; різновид іви (Salix).

    2. Народна назва свята Вхід Господній у Єрусалим, що відзначається за тиждень до Великодня; у цей день християни освячують гілки верби.

    3. Освячена гілка верби, яку за традицією зберігають у будинку після відповідного свята як символ благодаті.

  • верб’я

    1. Місцевість, вкрита вербами; вербовий гай, вербник.

    2. Збірно: вербові гілки, пруття, лоза.

    3. Розм. Назва деяких видів верби, особливо верби білої (Salix alba).

  • галичина

    1. Історична область у Західній Україні, розташована переважно в басейні верхньої течії Дністра та Прип’яті, що охоплює сучасні Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську області, частини інших областей, а також територію сучасної Польщі (Малопольське воєводство).

    2. Назва автономного королівства (Королівство Галичини та Володимирії) у складі Австрійської імперії (з 1772 р.), а згодом Австро-Угорщини (до 1918 р.), центром якого було місто Львів.

    3. (переносно) Українські землі, що входили до складу Австро-Угорської імперії, або західноукраїнські землі загалом.

  • екзостом

    Екзостом — у медицині: доброякісне кісткове утворення, що розвивається на поверхні кістки з кісткової або хрящової тканини.

    Екзостом — у ботаніці: зовнішній шар клітинної стінки спори у мохоподібних рослин, що зазвичай має скульптуровану поверхню.

  • вератрин

    1. Токсичний алкалоїд, що виділяється з коренів і кореневищ чемериці (Veratrum), використовувався в медицині як протизапальний засіб та в сільському господарстві як інсектицид.

    2. Застаріла назва суміші алкалоїдів (переважно цевадин і вератридин), отриманої з рослин роду чемериця (Veratrum).

  • ґеґатися

    Ґеґатися — діал. (перев. про дітей) неслухняно, капризно поводитися, плакати, виявляти невдоволення; кепкувати, пустувати.

    Ґеґатися — діал. вагатися, не рішатися, зволікати з чимось; марнувати час на дрібниці.

  • галичий

    1. Стосунний до Галичини, що належить їй або характерний для неї.

    2. Стосунний до галичан, що належить їм або характерний для них.

  • веранда

    1. Засклена або відкрита прибудова до житлового будинку, часто огороджена перилами, що слугує для відпочинку та захисту від опадів; зазвичай має окремий вихід у двір або сад.

    2. Відкрита або засклена галерея, тераса, що оперізує будинок з одного або кількох боків на рівні першого або другого поверху.