Словник Української Мови
1. Представник фіно-угорського народу, що компактно проживає на північному заході Російської Федерації (переважно в Республіці Карелія, Ленінградській та Вологодській областях).
2. Рідна мова цього народу, що належить до прибалтійсько-фінської гілки фіно-угорської сім’ї мов.
Екзостоз — кісткове або кістково-хрящове доброякісне новоутворення, що розвивається на поверхні кістки з кісткової тканини, зазвичай покрите хрящовою шапкою.
Екзостоз — захворювання, що характеризується утворенням численних екзостозів (кістково-хрящових екзостозів), часто спадкового характеру.
1. (діал.) Місце, де водяться дикі кабани; кабаняче леговище.
2. (діал.) Мисливець на кабанів.
1. Стосунковий до Галича, давньоруського міста на Дністрі (нині селище міського типу в Івано-Франківській області), його мешканців, культури або історичної області навколо нього (Галицька земля).
2. Стосунковий до Галича, міста в Костромській області Росії, його мешканців або культури.
3. (У широкому історико-культурному сенсі) Стосунковий до Галичини (історичного регіону), її населення, традицій, діалектних особливостей.
1. М’ясо вепра (дикого кабана), що використовується як їжа.
2. Застаріле та діалектне: свинина, свиняче м’ясо взагалі.
Екзоспорій — зовнішній шар оболонки спори у деяких грибів та рослин, що зазвичай має складну скульптуровану поверхню.
Про людину або тварину: що має великі, витріщені очі (зазвичай з відтінком несхвалення або жарту).
Про очі: великі та витріщені, що надають особливого виразу обличчю.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “вепрь”: молодий дикий кабан або самець свині.
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися стосовно людини з певними якостями (наприклад, сили, упертості) або як звертання.
1. Жінка або дівчина, яка народилася або живе в Галичині — історико-географічному регіоні на заході України.
2. Представниця західноукраїнського етнокультурного співтовариства, що характеризується певними особливостями говірки, звичаїв та традицій.
3. (Іст.) Мешканка або уродженка Галицького князівства, Галицько-Волинської держави або інших історичних адміністративних утворень з назвою “Галичина”.
Екзоспора — у ботаніці: зовнішній шар оболонки спори або пилкового зерна, який зазвичай має складну скульптуровану поверхню.
Екзоспора — у мікробіології: щільна зовнішня оболонка спори деяких бактерій (наприклад, родів Bacillus, Clostridium), що захищає її від несприятливих умов навколишнього середовища.