Словник Української Мови
екскрети — (від лат. excretum — виділене) продукти обміну речовин, що утворюються в процесі життєдіяльності організму та видаляються з нього (наприклад, сеча, піт, вуглекислий газ).
екскрети — (у біології, зоології) виділення тваринного організму, що містять кінцеві продукти метаболізму (азотисті сполуки, соли тощо) та часто мають специфічний запах, виконуючи комунікативну або захисну функцію.
1. Філософська та наукова категорія, що означає об’єктивний, необхідний зв’язок предметів, явищ або процесів, за якого зміна одного з них обумовлює зміну іншого, і навпаки; взаємна обумовленість.
2. Властивість за значенням прикметника “взаємозумовлений”; стан, коли два чи більше елементи, фактори чи явища визначають і зумовлюють один одного.
1. (мед.) Лікувальна процедура, при якій на організм людини діють постійним електричним струмом невеликої сили через накладні електроди для доставлення ліків або з терапевтичною метою.
2. (тех.) Процес нанесення тонкого шару металу (наприклад, хрому, нікелю, цинку) на поверхню виробу з іншого металу шляхом електролізу для захисту від корозії, підвищення зносостійкості або надання декоративного вигляду.
3. (перен.) Надання нового поштовху, активізація, оживлення якихось процесів, явищ або діяльності.
1. (діал.) Гниле дерево, трухлявина, перегнила деревина.
2. (перен., розм.) Про людину, яка має кволий, хворобливий вигляд або слабкий характер.
1. Взаємне знищення, знищення один одного; результат такої дії.
2. (У філософії, політології) Стратегічна концепція, за якої повномасштабний збройний конфлікт між двома супердержавами (наприклад, з використанням ядерної зброї) неминуче призведе до повного знищення обох сторін.
1. (біол.) Продукт виділення або обміну речовин у рослинних та тваринних організмів, що утворюється в клітинах, накопичується в тканинах або виводиться назовні (наприклад, смола, слина, отрута змій).
2. (геол.) Рідкісний мінерал, утворений в результаті кристалізації речовин, що виділилися з магми на останніх стадіях її застигання, і зазвичай заповнює порожнини в гірських породах.
1. Взаємне знищення, винищення одне одного; боротьба або конфлікт, що призводить до загибелі всіх протиборчих сторін.
2. (У філософії, соціології) Концепція або процес, за якого суперечливі сили, явища або тенденції в системі нейтралізують одна одну, ведучи до їх спільного зникнення або загального краху системи.
1. Власна назва італійського фізика та лікаря Луїджі Гальвані (1737–1798), відкривача «тваринної електрики», діяльність якого поклала початок дослідженням електричних явищ у біологічних тканинах.
2. У фразеологізмі «гальванічна батарея» або технічному терміні «гальвані-елемент» — застаріла назва, що вказує на історичний зв’язок з відкриттям Л. Гальвані та означає гальванічний елемент (первинне джерело електричного струму, що виробляє його внаслідок хімічних реакцій).
1. Властивість або стан взаємозамінних елементів, коли один може замінити інший без зміни функції, призначення або якості системи чи цілого.
2. (У техніці, стандартизації) Технічний принцип, за яким деталі, вузли або вироби одних типорозмірів можуть застосовуватися замість інших без додаткового підганяння, що забезпечує їхню сумісність.
3. (У математиці, логіці) Відношення між об’єктами, що допускає їхню взаємну заміну в певному контексті (наприклад, у формулі) без порушення істинності чи структури.
Екскрементофілія — сексуальна девіація, при якій об’єктом сексуального потягу та/або джерелом задоволення стають фекалії (екскременти).