Словник Української Мови
1. Процес або результат зміни, перетворення одного об’єкта, явища, стану чи форми на інший і навпаки, коли ці зміни можуть відбуватися в обох напрямках; перехід між двома взаємопов’язаними станами.
2. (У фізиці, хімії, техніці) Фундаментальний принцип або конкретний процес, за якого різні види енергії, матерії, полів або частинок можуть переходити один в одного згідно із законами збереження (наприклад, взаємоперетворення енергії, взаємоперетворення частинок).
1. (у фізіології) Виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, що не можуть бути використані, а також надлишку води, солей та інших речовин; виділення.
2. (у біології) Процес видалення з клітини або організму непотрібних або шкідливих продуктів життєдіяльності.
1. Організована діяльність, під час якої дві або більше осіб чи груп послідовно перевіряють роботу одна одної для контролю якості, правильності або дотримання встановлених вимог.
2. У навчальному процесі — метод, при якому учні чи студенти перевіряють виконані завдання один в одного для закріплення знань, виявлення помилок та навчання самоконтролю.
3. У системах управління та аудиту — процедура взаємного контролю між підрозділами або службами для підвищення ефективності та запобігання помилкам.
1. Піддаватися гальванізації — покриттю тонким шаром металу (наприклад, хрому, нікелю, цинку) поверхню іншого металу за допомогою електролізу для надання захисних, декоративних або інших властивостей.
2. Переносно: набувати нової сили, активізуватися, оживати під впливом зовнішніх стимулів чи обставин.
1. (у фізіології) Виділятися, виводитися з організму (про продукти обміну речовин, кінцеві речовини метаболізму).
2. (у медицині, клінічній практиці) Проявлятися, виявлятися (про симптоми, ознаки хвороби).
Взаємообумовленість — властивість двох або більше явищ, процесів, понять або фактів, які знаходяться у такому зв’язку, при якому вони зумовлюють, визначають або обумовлюють одне одного, тобто є одночасно причиною і наслідком.
Взаємообумовленість — філософська та наукова категорія, що відображає всезагальний об’єктивний зв’язок явищ, їхню взаємну залежність і детермінацію, коли наявність або зміна одного з них є умовою наявності або зміни іншого.
1. Властивість або стан взаємозамінності, коли два чи більше предмети, явища або права можуть замінювати одне одного без зміни сутності чи функції.
2. У фінансах та економіці — здатність грошових коштів, цінних паперів, боргових зобов’язань тощо вільно обмінюватися один на одного або на інші активи.
3. У логіці та математиці — властивість бінарного відношення, при якій, якщо елемент A знаходиться у даному відношенні до елемента B, то елемент B також знаходиться у цьому ж відношенні до елемента A (наприклад, відношення рівності).
1. Покривати поверхню металу тонким шаром іншого металу за допомогою електролізу для захисту від корозії, поліпшення зовнішнього вигляду або надання інших технічних властивостей.
2. Переносно: надавати нового поштовху, активізувати, оживлювати щось, що занепало або втратило енергію.
1. Виводити з організму продукти обміну речовин, непотрібні або шкідливі речовини (сечу, піт, жовч тощо).
2. У біології — виділяти екскрет (кінцевий продукт обміну речовин) через спеціальні органи або тканини.
1. Двосторонній обмін чим-небудь між двома або більше сторонами, суб’єктами; процес, коли щось (наприклад, товари, послуги, інформація, досвід) передається від одного учасника до іншого і навпаки.
2. У біології та екології — обмін речовинами, енергією або інформацією між організмом і навколишнім середовищем або між різними частинами одного організму.