Словник Української Мови
1. Об’єктивний зв’язок між явищами, предметами або процесами, за якого зміни в одному обумовлюють зміни в іншому, або їхнє співіснування та функціонування є взаємообумовленим.
2. Відношення між людьми, соціальними групами, організаціями тощо, що характеризуються наявністю контактів, спільних дій або залежністю один від одного.
Метод фізіотерапевтичного лікування, що поєднує вплив постійного електричного струму (гальванізація) та введення через шкіру або слизові оболонки лікарських речовин у вигляді іонів (електрофорез).
1. Властивість або стан взаємного зв’язку між двома чи більше об’єктами, явищами, процесами або поняттями, за якої зміни в одному з них впливають на інші та/або вони обумовлюють одне одного.
2. У системному аналізі, теорії систем — сукупність зв’язків та залежностей між елементами системи, що забезпечують її цілісність та функціонування як єдиного механізму.
Екскременти — продукт обміну речовин, що виводиться з організму через травну систему; фекалії, кал.
Метод фізіотерапевтичного лікування, що поєднує одночасне або послідовне вплив на організм постійним електричним струмом (гальванізація) та високочастотним електромагнітним полем (індуктотермія).
Власна назва, що походить від прізвища Ґдира — застосовується для позначення сорту картоплі, виведеного селекціонером Петром Ґдирою.
1. Процес або результат взаємного поповнення, збагачення чимось (знаннями, досвідом, культурними цінностями тощо) двох або більше суб’єктів, що спілкуються або взаємодіють.
2. У лінгвістиці та культурології: процес, за якого мови, культури чи традиції впливають одна на одну, обмінюються елементами, що призводить до їхнього розвитку та ускладнення.
1. Взаємна зацікавленість сторін у спільній діяльності, співпраці або успіху один одного, що є основою для партнерських, ділових або особистих стосунків.
2. Стан, коли дві або більше особи, організації чи сторони мають спільні інтереси та отримують користь від спільної діяльності або успіхів один одного.
Екскохлеація — у медицині: хірургічна операція з видалення (вилущення) кістки або її фрагмента.
1. Властивість об’єктів, деталей, вузлів тощо бути взаємозамінними, тобто можливість заміни одного об’єкта іншим того ж призначення без додаткового пристосування та без суттєвої зміни експлуатаційних характеристик системи або виробу.
2. У техніці та стандартизації — принцип, за яким вироби однакового призначення, розмірів та функцій, виготовлені різними виробниками, мають відповідати встановленим нормам і умовам, що забезпечує їхню безперешкодну заміну.
3. У мовознавстві — можливість заміни однієї мовної одиниці (наприклад, слова, форми, конструкції) іншою у певному контексті без суттєвого спотворення смислу висловлювання.