Словник Української Мови
1. Надмірна, крайня форма прояву чого-небудь; вихід за межі звичайного, прийнятного; розгул, крайність.
2. У праві: діяння, що порушує правопорядок або суспільну безпеку, але не становить тяжкого злочину; правопорушення, викликане загальним безладдям або масовими заворушеннями.
3. Різке порушення нормального перебігу чого-небудь; несподівана, гостра прикра подія, неприємний випадок.
1. Дія за значенням дієслова “виляскувати” — процес вибивання, виганяння чогось ляском (лясками, ударами).
2. Рідко вживана назва для процесу випікання, обсмажування (наприклад, тіста) до стану ляска (хрусткої скоринки).
1. Який виготовлений з ганчірок або призначений для їх збирання, зберігання.
2. Який стосується ганчірок, властивий їм.
1. Дія за значенням дієслова “виляти” — хитатися, гойдатися з боку в бік; пересуватися звивистою, зигзагоподібною траєкторією.
2. Рідше — дія за значенням дієслова “виляти” у переносному сенсі: ухиляння від прямої відповіді, нещирість, лукавство у словах або поведінці.
Ексцерпція — у філософії, зокрема в схоластиці, логічна операція, форма умовиводу, при якій з умовного судження (наприклад, «Якщо А, то В») виводиться нове умовне судження шляхом заперечення наслідку та посилки («Якщо не В, то не А»).
Ексцерпція — у лінгвістиці, процес або результат вилучення, виокремлення частини тексту (цитати, уривка) з якогось джерела для подальшого використання чи аналізу.
1. Дія за значенням дієслова “вилягати” — тривале лежання, перебування у лежачому положенні, часто з метою відпочинку, сну або оздоровлення.
2. (у сільському господарстві, техніці) Тривале витримування чогось (наприклад, сіна, зерна, матеріалів) у певних умовах для досягнення необхідних якостей, дозрівання або стабілізації.
3. (переносно, розм.) Бездіяльність, лінощі, проведення часу у безтурботному лежанні або неробстві.
1. Зібрання старих, зношених, часто рваних шматків тканини або одягу, що втратив придатність для носіння; старий одяг, лахміття.
2. (переносне значення) Про щось дуже старе, зношене, що втратило міцність або цінність; про щось слабке, кволе.
3. (переносне значення, зневажливо) Про людину, яка не має сили волі, твердості характеру; слабовільна, безхарактерна людина.
Властивість або стан, що характеризує здатність рослин (зокрема злакових культур) до вилягання, тобто до полегання стебел на землю під впливом вітру, дощу, через надмірне удобрення, захворювання або особливості сорту.
1. (медич.) Хірургічна операція видалення головного мозку, що проводиться на тваринах з метою наукових досліджень.
2. (перен., рідк.) Позбавлення розуму, здорових думок; дія, що призводить до стану бездумності або повної інтелектуальної пасивності.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Ківерцівському районі Волинської області.
2. Власна назва річки в Україні, правої притоки Стиру, що протікає територією Волинської області.