Словник Української Мови
1. Стосовний до давньогрецької філософської школи елеатів, що виникла в місті Елея (Південна Італія) та представниками якої були Парменід, Зенон Елейський та Мелісс Самоський; властивий цій школі, характерний для її вчення.
2. Заснований на принципах філософії елеатів, що стверджувала єдність та незмінність справжнього буття, протиставляючи його чуттєвому світові різноманіття та руху.
1. (діал.) Жінка, яка займається гарбарством — обробкою шкіри, вичинкою шкур.
2. (перен., розм.) Про жінку грубу, неотесану, з неприємним характером.
1. Розмовна назва для виправленого варіанту тексту, документа або матеріалу, який було відредаговано, вичитано та усунуто в ньому помилки.
2. У видавничій та редакторській практиці — остаточна, чиста версія рукопису або макету, після внесення всіх корект і правок, готова до подальшого виробничого процесу (наприклад, до верстки або публікації).
1. (спеціалізований термін) Пристрій або механізм, призначений для виправлення, корекції чи налаштування чогось; коригувальний інструмент.
2. (застаріле, істор.) Той, хто виправляє, покращує або виправдовує когось або щось; виправдач.
1. Представники давньогрецької філософської школи (VI–V ст. до н. е.), що виникла в місті Елея (Південна Італія), яка вважала буття єдиним, незмінним і нерухомим, а чуттєвий світ — ілюзією; найвідоміші філософи — Парменід та Зенон Елейський.
2. Послідовники або прихильники філософських ідей елейської школи в історії філософії.
1. Дія за значенням дієслова “виправляти” — процес усунення помилок, недоліків або дефектів; коригування, поліпшення стану чогось.
2. Результат такої дії; виправлений варіант, редакція тексту, копія документа тощо, де внесено зміни для відповідності оригіналу або вимогам.
3. (у техніці, поліграфії) Процес внесення змін до форми, кліше або набору перед тиражуванням; також самі внесені зміни.
1. (історичне) Ремісник, який займався обробкою (вичинкою) сирих шкір тварин для виготовлення шкіряного товару; шкірник, чинбар.
2. (переносне значення, розмовне, застаріле) Про людину, яка відрізняється грубістю, неотесаністю.
1. Дія за значенням дієслова виправляти; усунення помилок, недоліків, неточностей у чомусь, надання чомусь належного, правильного вигляду або стану.
2. Результат такої дії; зміна, внесена для усунення помилки або недоліку, виправлений місце, фрагмент тексту тощо.
3. У моральному сенсі — покращення поведінки, характеру людини, приведення її до відповідності з прийнятими нормами.
4. У техніці, поліграфії — процес або набір операцій для усунення дефектів, пошкоджень або для підготовки до подальшої обробки (наприклад, виправлення друкарських форм).
1. Представник давньогрецької філософської школи, що виникла в місті Елея (південна Італія) в VI–V ст. до н. е., до якої належали Парменід, Зенон Елейський та Мелісс Самоський; характерними рисами вчення елеатів були розмежування істинного буття (єдиного, незворушного та вічного) та недосконалого чуттєвого світу, а також розвиток діалектики як мистецтва доказу через логічні суперечності.
2. Послідовник або прихильник філософських ідей елейської школи.
1. Рідкісний варіант написання прізвища відомого італійського композитора та скрипаля-віртуоза епохи бароко Арканджело Кореллі (Arcangelo Corelli, 1653–1713), автора знаменитих Concerti grossi.
2. У музичній термінології — традиційна назва (за прізвищем композитора) музичного твору, зокрема однієї з його сонат або концертів, або ж загальне позначення стилю його творчості.