1. Місце, де хтось перебуває, проживає або часто буває; притулок, оселя, житло.
2. (переносне) Сфера, середовище, умови, в яких щось існує, розвивається або поширюється.
Словник Української Мови
1. Місце, де хтось перебуває, проживає або часто буває; притулок, оселя, житло.
2. (переносне) Сфера, середовище, умови, в яких щось існує, розвивається або поширюється.
1. Стосовний до електродоменів — структурних одиниць у фізиці твердого тіла, що характеризуються однорідною спонтанною поляризацією в певному напрямку (наприклад, у сегнетоелектриках).
2. Пов’язаний із технологією або процесом створення доменної структури в матеріалах за допомогою зовнішнього електричного поля.
1. (про їжу) Бути доповненим гарніром, подаватися з гарніром.
2. (перен., розм.) Прикрашатися чимось, додавати до свого вбрання якісь елементи як оздобу.
Витавруваність — власна назва, що позначає конкретний твір мистецтва, а саме відому мальовничу композицію Леонардо да Вінчі, створену близько 1490 року, на якій зображено оголену чоловічу фігуру в двох накладених одна на одну позах з розставленими ногами та розпростертими руками, вписаними в коло та квадрат. Цей малюнок також відомий під назвами «Вітрувіанська людина» або «Людина Вітрувія».
У ширшому, переносному сенсі — символ ідеальних пропорцій людського тіла, гармонії між людиною та всесвітом, а також символ антропоцентризму в культурі епохи Відродження.
1. Прикрашати, оздоблювати страву додатковими продуктами (овочами, зеленню, ягодами тощо), які підкреслюють її смак, колір або подачу.
2. У переносному значенні: доповнювати, оздоблювати щось, робити виразнішим, привабливішим (наприклад, розповідь яскравими деталями).
1. Технічний термін, що позначає дію за значенням дієслова «висікати» — різку, вирізування чогось; а також результат цієї дії — вирізаний, вирубаний шматок, отвір або заглиблення в чомусь.
2. У паперовому виробництві — фігурний отвір, що прорізається у паперовому аркуші, листівці тощо, часто для створення декоративного ефекту або вікна, через яке видно частину наступної сторінки.
3. У кулінарії — невеликий шматочок тіста, м’яса, овочів або іншого продукту, спеціально відрізаний (вирізаний) для прикрашання страви, а також страва з таких шматочків, зазвичай смажених або тушкованих.
4. У техніці та ремеслах — дрібна металічна (або з іншого матеріалу) стружка, тирса, що утворюється в результаті механічної обробки (різання, свердління, фрезерування).
5. У розмовній мові — рідко вживається для позначення сліду від удару гострою зброєю (зарубки, засічки).
Електродолото — це пневматичний ручний інструмент ударної дії, що працює від електричного приводу (через електропневматичний перетворювач), призначений для руйнування міцних матеріалів (бетону, каменю, асфальту тощо) шляхом нанесення силових ударів.
1. Дія за значенням дієслова «висікти» — завдання ударів різками, бичами або подібними знаряддями для покарання або тортур.
2. Вирізання, витісування певних зображень, написів або орнаменту на твердій поверхні (камені, дереві, металі).
3. (Медицина) Хірургічна операція видалення частини органа або патологічного утворення шляхом його відсікання.
4. (Геологія) Процес утворення річкової долини, яру або іншої форми рельєфу внаслідок розмивання та руйнування гірських порід водним потоком.
1. Дія за значенням дієслова “гарнірувати” — прикрашання страв овочами, зеленню, грибами, яйцями тощо для надання їм кращого вигляду та смаку.
2. Сукупність продуктів (овочів, зеленої салатної рослинності, грибів тощо), якими прикрашають або доповнюють основну страву.
3. У переносному значенні — дія, яка полягає у додаванні чогось другорядного, прикрашанні чогось додатковими деталями.
1. Дія за значенням дієслова “висікати” — різблення, вирізування певних зображень, узорів або написів на твердій поверхні (камені, дереві, металі тощо).
2. Результат такої дії — вирізаний, витесаний малюнок, орнамент або напис.
3. (у техніці) Процес механічного видалення металу з заготівлі за допомогою різця на токарному, фрезерному або іншому верстаті; технологічна операція обробки різанням.
4. (у сільському господарстві, лісівництві) Видалення, вирубування рослин (часто — дерев, кущів, чагарників) з певної території.