висічення

[ʋɪsit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Дія за значенням дієслова «висікти» — завдання ударів різками, бичами або подібними знаряддями для покарання або тортур.

  2. (Мистецтво) –

    Вирізання, витісування певних зображень, написів або орнаменту на твердій поверхні (камені, дереві, металі).

  3. (Медицина) –

    (Медицина) Хірургічна операція видалення частини органа або патологічного утворення шляхом його відсікання.

  4. (Геологія) –

    (Геологія) Процес утворення річкової долини, яру або іншої форми рельєфу внаслідок розмивання та руйнування гірських порід водним потоком.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. висічення, р. висічення, д. висіченню, з. висічення, о. висіченням, м. висіченні, к. висічення

Більше записів