Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “вищупувати” — виймання чогось шляхом штовхання, виштовхування або витягування з певного місця.
2. (у спеціальному контексті) Процес видалення, вилучення чогось, що було вставлено або застосовано раніше (наприклад, вищупування кілочків, штирів).
1. Такий, що гасить, призначений для гасіння (переважно про вогнегасні засоби).
2. У хімії: такий, що пригнічує горіння, знижує горючість речовини.
1. Який стосується електричних ламп, призначений для їх виробництва або використання.
2. Який працює, освітлюється або живиться за допомогою електричної лампи.
1. Властивість за значенням прикметника “вищирений”; стан, коли щось випинається, виступає назовні, випнуте.
2. Міра або ступінь випинання, опуклості чогось; опуклість, випуклість.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (рідко) Власна назва річки в Україні, правої притоки Лімниці, що протікає в межах Калуського району Івано-Франківської області.
Втрачати свіжість, енергію, життєву силу; в’янути, слабшати.
Втрачати яскравість, інтенсивність (про колір, почуття тощо); блякнути.
Припиняти горіння, переставати світитися (про вогні, світло).
Електролампа — електрична лампа, пристрій для штучного освітлення, у якому електрична енергія перетворюється на світлову внаслідок нагрівання струмом тугоплавкого провідника (розжарювальна лампа) або електричного розряду в газах, парах металів (газорозрядна лампа).
1. Дія за значенням дієслова “вищипувати” — видалення чогось шляхом захоплення та виривання щипцями, пальцями або спеціальним інструментом (наприклад, вищипування бров, волосся, пір’я).
2. У ботаніці — агротехнічний прийом, що полягає у видаленні пазушних бруньок (пагінців) або зайвих квіток на рослинах для спрямування поживних речовин до головних органів та підвищення врожайності (наприклад, вищипування пасинків у томатів).
3. У музичній практиці — спосіб звуковидобування на струнних щипкових інструментах (наприклад, гітарі, бандурі), коли струну відтягують і відпускають пальцем, здебільшого вгору.
1. Діалектне позначення для високої, звуженої ділянки поля, пасовиська або лісу, що видовженою смугою вдається в чужу територію; клин, виступ.
2. У техніці та ремеслах — невелика виступаюча частина, виступ або виїмка на деталі, призначені для з’єднання з іншою деталлю; шип, паз, зуб.
3. У ботаніці — застаріла назва пагона, пагінця, молодого паростка, який вищипують для розмноження рослини або формування крони.
1. Переставати горіти, світитися; втрачати полум’я, світло або силу вогню.
2. Перен. Поступово слабшати, зникати, втрачати інтенсивність (про почуття, явища, звуки тощо).
3. Розм. Про людину: втрачати сили, енергію, життєву активність; занепадати духом.
4. Тех. Припиняти роботу, переставати функціонувати (про двигун, механізм).