Словник Української Мови
Процес створення умов, можливостей або передумов для реалізації чогось, здійснення дії або досягнення мети; надання змоги, сприяння здійсненню.
У філософському та соціальному дискурсі — концепція або практика активного усунення перешкод та створення інклюзивних структур, що дозволяють окремим особам або групам повноцінно реалізувати свій потенціал, права та можливості, особливо стосовно маргіналізованих категорій населення.
1. (зоологія) Спеціалізована камера у тілі деяких гідроїдних поліпів, призначена для виношування статевих продуктів (гонад).
2. (палеонтологія) Викопна частина скелета (рахіс) деяких вимерлих морських тварин (граптолітів), що мала форму списоподібного стрижня з відгалуженнями.
Процес або дія за значенням дієслова “вможливити”; надання можливості для здійснення чогось, створення умов для реалізації певної дії, ідеї або стану.
У філософській та соціальній термінології — концепт, що означає активну практику усунення перешкод та створення структурних, правових, економічних або культурних умов для реалізації прав, свобод та потенціалу окремих осіб або груп, особливо тих, що знаходяться в уразливому становищі.
1. (у фізиці та хімії) Про властивість атомів хімічних елементів притягувати електрони при утворенні хімічного зв’язку; такий, що має здатність поляризувати хімічні зв’язки.
2. (у хімії) Про хімічний елемент, атом якого має високу здатність притягувати електронну густину; такий, що характеризується великим значенням електронегативності (на противагу електропозитивному).
1. Дія за значенням дієслова «вмовчувати»; навмисне утримання від висловлювань, замовчування певних фактів або думок з різних причин (сорому, небажання розголошувати, такту тощо).
2. Результат такої дії; факт, обставина або інформація, яку було приховано, не озвучено.
Представник типу мікроскопічних морських та прісноводних тварин (Gastrotricha), які мають червоподібне або сплющене тіло, вкрите кутикулою, шипами чи лусочками, та живуть переважно серед донних відкладень або водоростей.
Електронастія — рух рослин або їхніх частин, спричинений зміною електричного поля або електричного потенціалу.
Дія за значенням дієслова «вмовляти» — умовляння, переконування когось у чомусь або до чогось, намагання схилити до певної думки, рішення чи дії шляхом наполегливих прохань, пояснень або переконань.
Результат такої дії — слова, аргументи, якими когось умовляють; сама промова, спрямована на переконання.
1. Хірургічна операція, що полягає в розтині стінки шлунка для доступу до його порожнини з діагностичною або лікувальною метою.
2. (у зоології) Передня частина середньої кишки у членистоногих, що часто має форму мішка.
1. (мед.) Патологічний стан, близький до непритомності, що характеризується різким зниженням життєвої активності організму, слабкістю, млявістю, пригніченням свідомості; летаргія.
2. (перен., заст.) Стан повної втрати сил, душевної млявості, апатії; заціпеніння.