Словник Української Мови
Буква
1. (у фізиці та хімії) Про властивість атомів хімічних елементів притягувати електрони при утворенні хімічного зв’язку; такий, що має здатність поляризувати хімічні зв’язки.
2. (у хімії) Про хімічний елемент, атом якого має високу здатність притягувати електронну густину; такий, що характеризується великим значенням електронегативності (на противагу електропозитивному).
Приклад 1:
Нижче наведені значення 0,102 для деяких хімічних зв’язків: Таблиця 7.3 Значення 0,102 для деяких хімічних зв’язків Зв′язок Si-H Br-H C-O As-Cl S-Cl F-Cl Br-I ∆ 8,78 52,5 96,9 99,5 22,1 65,6 7,1 168 0,102 0,30 0,74 1,00 1,01 0,58 0,82 0,27 Різниця ВЕН 0,3 0,7 1,0 1,0 0,5 0,9 0,3 Залучаючи концепцію електронегативності як умовної величини, що характеризує відносну здатність атома в сполуці притягувати до себе сполучну електронну хмару, необхідно враховувати наступне: 1) електронегативність – лаконічна фізична величина, яку можна безпосередньо визначити; 2) величина електронегативності не постійна і залежить від природи іншого атома, з яким хімічно пов’язаний даний атом; 3) один і той же атом в дан ому хімічному зв’язку іноді одночасно може функціонувати і як електропозитивний (донор), і як електронегативний (акцептор). Зазвичай полярний ковалентний зв’язок трактується виходячи з уявлень про електронегативність.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”