вмовляння

[ʋmoʋljɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Психологія) –

    Дія за значенням дієслова «вмовляти» — умовляння, переконування когось у чомусь або до чогось, намагання схилити до певної думки, рішення чи дії шляхом наполегливих прохань, пояснень або переконань.

  2. (Лінгвістика) –

    Результат такої дії — слова, аргументи, якими когось умовляють; сама промова, спрямована на переконання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вмовляння, р. вмовляння, д. вмовлянню, з. вмовляння, о. вмовлянням, м. вмовлянні, к. вмовляння

Більше записів