Словник Української Мови
1. Власна назва історичної місцевості у місті Львові, що розташовувалася на північ від Старого Ринку, де колись були сараї для возів та іншого міського транспорту.
2. Загальна назва великого сараю, де зберігали вози, карети, сани та кінську збрую; колись характерна для міських господарств, маєтків або поштових станцій.
ВОЖИВО — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі; належить до Вітрівської сільської територіальної громади.
1. (техн.) Призначений для виготовлення гвоздів, що стосується виробництва гвоздів.
2. (техн.) Призначений для забивання гвоздів, що використовується у цьому процесі (напр., про гвоздильний молоток).
Власна назва села в Україні, що розташоване в Рівненській області, Рівненському районі.
1. Який стосується ремонту електротехнічного обладнання, електромереж або електроустаткування.
2. Призначений для ремонту зазначених електротехнічних об’єктів (про підприємство, цех, ділянку, інструмент тощо).
1. Дія за значенням дієслова «возити»; пересування когось або чогось за допомогою транспортного засобу, перевезення.
2. Рідкісне, діалектне або застаріле позначення процесу керування запряженим возом або іншим гужевим транспортом.
Електромагнітний комутаційний пристрій, призначений для автоматичного або дистанційного замикання та розмикання електричних кіл під впливом електричного сигналу.
1. Стан, становище вождя; керівництво, очільництво групою людей, племенем, народом тощо, що має риси авторитарного, харизматичного лідерства.
2. Період правління, діяльність вождя; система влади, заснована на такому лідерстві.
3. Збірність вождів, їхня верства; представники племінної, родової або іншої знаті, що здійснюють керівництво.
1. Родина дводольних рослин порядку гвоздикоцвітих, до якої належать трав’янисті рослини, рідше напівчагарники, з супротивними листками та правильними, переважно двостатевими квітками; представники — гвоздика, смілка, куряча сліпота, мильнянка.
2. Застаріла назва родини миртових рослин, до якої належить, зокрема, рід гвоздичного дерева (евгенія), з квіток якого отримують пряність — гвоздику.
1. Політична практика або система, за якої влада зосереджена в руках одного керівника (вождя), що користується необмеженим авторитетом і часто культивує особистий культ, а рішення приймаються одноосібно, ігноруючи колективні інститути та демократичні процедури.
2. Ідеологія, що обґрунтовує та прославляє таку форму одноосібного правління, виправдовуючи її історичною необхідністю, особливими якостями лідера чи вищими інтересами держави чи народу.
3. У переносному значенні — стиль керівництва в будь-якій організації чи громаді, що характеризується автократичністю, підпорядкуванням всього одній особі та вимогою безапеляційної покори.