1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Той, хто керує возом, візник; фігура, що символізує керманича, провідника (переважно в переносному значенні).
Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Той, хто керує возом, візник; фігура, що символізує керманича, провідника (переважно в переносному значенні).
1. Призначений для розподілу електричної енергії між споживачами або різними ділянками мережі.
2. Стосується технічних пристроїв, апаратів, систем або підприємств, що займаються розподілом електроенергії.
1. Власна назва сузір’я на південній півкулі неба, латинська назва якого — Auriga.
2. Власна назва рідкісного зоряного скупчення або астеризму в сузір’ї Візничого, що позначається грецькою літерою Епсилон (ε Aurigae) і є затемненою подвійною зорею.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гвізд” — невеликий цвях, затичка або інший подібний предмет циліндричної форми.
2. Рідкісна народна назва для квітки гвоздики (Dianthus), особливо використовується в поезії та фольклорі.
3. У технічній термінології — невеликий виступ, штифт або елемент кріплення, що входить у відповідне гніздо для фіксації деталей.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (застаріле) Приміщення або навіс для зберігання возів та сільськогосподарського реманенту; сарай, повітка.
1. Вид розвідувальної діяльності, що полягає в отриманні інформації шляхом перехоплення, аналізу та обробки електромагнітних випромінювань (радіосигналів, радіолокаційних сигналів, сигналів зв’язку тощо) технічних засобів противника.
2. Сукупність організаційних та технічних заходів, спрямованих на ведення такої розвідки.
1. Жінка, яка керує возом або займається перевезенням вантажів на возі; жіночий відповідник до слова “возяр”.
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва жінки, пов’язаної з кінним транспортом або перевезеннями.
1. Застаріла назва для сільськогосподарського знаряддя, призначеного для обробки землі (орення), — плуга або рала.
2. (У переносному значенні) Застаріле позначення земельної ділянки, що обробляється, ріллі, ниви.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гвізд” — невеликий металевий стрижень із загостреним кінцем та шляпкою, призначений для з’єднання деталей шляхом забивання.
2. Розмовна назва квітки гвоздики садової (Dianthus caryophyllus), особливо її махрових форм.
3. У техніці та побуті — деталь, схожа на цвях за формою або призначенням (наприклад, дерев’яний гвіздок-чоп, гвіздок у замку тощо).
Електророзвідка — вид інженерної розвідки, що полягає у виявленні, дослідженні та оцінці стану підземних електричних мереж, кабелів і електрообладнання за допомогою спеціальних приладів і методів.
Електророзвідка — комплекс геофізичних методів дослідження будови земної кори, пошуку корисних копалин та вирішення інженерно-геологічних завдань, заснованих на вивченні природних та штучних електричних полів.