• возільник

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

    2. (заст.) Той, хто керує возом, візник; фігура, що символізує керманича, провідника (переважно в переносному значенні).

  • електророзподільний

    1. Призначений для розподілу електричної енергії між споживачами або різними ділянками мережі.

    2. Стосується технічних пристроїв, апаратів, систем або підприємств, що займаються розподілом електроенергії.

  • возій

    1. Власна назва сузір’я на південній півкулі неба, латинська назва якого — Auriga.

    2. Власна назва рідкісного зоряного скупчення або астеризму в сузір’ї Візничого, що позначається грецькою літерою Епсилон (ε Aurigae) і є затемненою подвійною зорею.

  • гвіздочок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гвізд” — невеликий цвях, затичка або інший подібний предмет циліндричної форми.

    2. Рідкісна народна назва для квітки гвоздики (Dianthus), особливо використовується в поезії та фольклорі.

    3. У технічній термінології — невеликий виступ, штифт або елемент кріплення, що входить у відповідне гніздо для фіксації деталей.

  • возівня

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (застаріле) Приміщення або навіс для зберігання возів та сільськогосподарського реманенту; сарай, повітка.

  • електророзвідування

    1. Вид розвідувальної діяльності, що полягає в отриманні інформації шляхом перехоплення, аналізу та обробки електромагнітних випромінювань (радіосигналів, радіолокаційних сигналів, сигналів зв’язку тощо) технічних засобів противника.

    2. Сукупність організаційних та технічних заходів, спрямованих на ведення такої розвідки.

  • возярка

    1. Жінка, яка керує возом або займається перевезенням вантажів на возі; жіночий відповідник до слова “возяр”.

    2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва жінки, пов’язаної з кінним транспортом або перевезеннями.

  • возоробня

    1. Застаріла назва для сільськогосподарського знаряддя, призначеного для обробки землі (орення), — плуга або рала.

    2. (У переносному значенні) Застаріле позначення земельної ділянки, що обробляється, ріллі, ниви.

  • гвіздок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гвізд” — невеликий металевий стрижень із загостреним кінцем та шляпкою, призначений для з’єднання деталей шляхом забивання.

    2. Розмовна назва квітки гвоздики садової (Dianthus caryophyllus), особливо її махрових форм.

    3. У техніці та побуті — деталь, схожа на цвях за формою або призначенням (наприклад, дерев’яний гвіздок-чоп, гвіздок у замку тощо).

  • електророзвідка

    Електророзвідка — вид інженерної розвідки, що полягає у виявленні, дослідженні та оцінці стану підземних електричних мереж, кабелів і електрообладнання за допомогою спеціальних приладів і методів.

    Електророзвідка — комплекс геофізичних методів дослідження будови земної кори, пошуку корисних копалин та вирішення інженерно-геологічних завдань, заснованих на вивченні природних та штучних електричних полів.