Словник Української Мови
1. Підприємство, комплекс споруд, обладнання та апаратури, призначений для виробництва електричної енергії шляхом перетворення інших видів енергії (теплової, механічної, сонячної, атомної тощо).
2. Окрема будівля або споруда, де розташоване таке підприємство або його основне обладнання.
1. Держава, політична сила або соціальна група, що має переважаючий вплив, панування або лідерство у певній сфері, часто у міжнародних відносинах або всередині суспільства.
2. У марксистсько-ленінській термінології — передовий, керівний клас у суспільстві, що здійснює диктатуру під час побудови соціалізму (наприклад, “диктатура пролетаріату”, де гегемоном виступав робітничий клас).
3. Переносно — особа, організація або явище, що домінує, панує або має абсолютний авторитет у певному середовищі або галузі.
Вологозаряджання — власна назва технології, методу або процесу, зазвичай у промисловості, будівництві або сільському господарстві, що полягає в насиченні матеріалу, ґрунту або повітря вологою з метою поліпшення їх властивостей, підготовки до подальших операцій або створення певного мікроклімату.
Вологозаряджання — технічний термін, що позначає етап у технологічному циклі обробки (наприклад, бетону, деревини, текстилю), під час якого здійснюється контрольоване додавання вологи для запобігання деформаціям, ущільнення або набуття необхідної вологості.
1. Наявність вологи у ґрунті, повітрі або організмі в кількості, достатній для нормального протікання певних процесів (наприклад, росту рослин, життєдіяльності).
2. (У гідрології, метеорології, сільському господарстві) Кількісна характеристика забезпеченості території атмосферною та ґрунтовою вогістю; ступінь забезпечення рослин водою в певний період.
1. Спеціальна сталь, виплавлена в електропечах, що відрізняється високою чистотою та якістю, оскільки дозволяє точніше регулювати хід плавки та хімічний склад.
2. Місто в Росії, Московська область, великий промисловий центр, заснований у 1916 році при будівництві металургійного заводу.
Вологовіддільник — спеціальний пристрій або елемент конструкції, призначений для відділення вологи (водяної пари, крапель рідини) від повітря, газу або паливно-мастильних матеріалів у різних технічних системах.
Вологовіддільник — технічний термін для позначення апарату або вузла в системах кондиціювання, пневматики, паливних системах, що захищає обладнання від шкідливої дії вологи, відокремлюючи її шляхом конденсації, фільтрації або іншим способом.
1. Стосовний до німецького філософа Георга Гегеля, його філософської системи, творів чи ідей.
2. Характерний для філософії Гегеля, що відповідає її основним принципам (наприклад, діалектичний метод, абсолютний ідеалізм, панлогізм).
3. Належний до послідовників чи прихильників вчення Гегеля (гегельянців).
1. (фізіол.) Процес виділення вологи організмом людини або тварини через шкіру (потовиділення) та дихальні шляхи для регулювання температури тіла.
2. (тех., буд.) Властивість будівельних матеріалів або конструкцій віддавати накопичену вологи у навколишнє середовище.
3. (біол., бот.) Випаровування води з поверхні рослин, головним чином через листя (транспірація).
1. Фізіологічний процес виділення вологи (води) рослиною в атмосферу, що відбувається переважно через листкові продихи (стоми) і слугує для транспортування мінеральних речовин та регулювання теплового режиму; транспірація.
2. У техніці та будівництві — процес втрати матеріалом (наприклад, бетоном, розчином, ґрунтом) частини вологи, що міститься в його порах, шляхом випаровування.
Електросталетопильник — власна назва промислового підприємства, зокрема металургійного заводу, що спеціалізується на виробництві сталі електросталеплавильним способом (в електропечах) та її подальшій переробці (наприклад, у сталевий прокат).