Словник Української Мови
1. Пов’язаний з еллінізмом — періодом у середземноморській історії від смерті Олександра Македонського (323 р. до н.е.) до підкорення Єгипту Римом (30 р. до н.е.), для якого характерне поширення грецької культури та її синтез з культурами народів Сходу.
2. Властивий культурі, мистецтву, політиці або суспільному устрою цього періоду, що поєднує грецькі (еллінські) та східні риси.
Хімічна сполука, органічний хлорпохідний циклогексану, що має формулу C₆H₆Cl₆, відомий як сильний інсектицид; технічна суміш його ізомерів має назву “гексахлоран”.
1. (медичний термін) Патологічне западання, западіння ділянки тіла, тканини чи органу, що виникає внаслідок атрофії, руйнування чи втрати об’єму; синонім — депресія.
2. (геоморфологічний термін) Виділена, відносно понижена ділянка земної поверхні, що має замкнуті або напівзамкнуті межі; западина, низовина.
1. Дія за значенням дієслова «впакувати»; пакування, упакування, запакування — процес поміщення чогось у пакувальний матеріал (коробку, плівку, контейнер тощо) для зберігання, транспортування або продажу.
2. Результат такої дії; те, у що щось упаковано, сама упаковка, обгортка, тара.
1. Послідовник еллінізму — давньогрецької культури, мови та звичаїв, особливо в епоху після походів Олександра Македонського, коли грецька культура поширилася на великих територіях.
2. Учення, що вивчає елліністичну культуру, історію, мистецтво або мову періоду еллінізму.
3. У ранньохристиянському контексті — юдей, що проживав у діаспорі та сповідував юдаїзм, але говорив переважно грецькою мовою (койне) і зазнав впливу грецької культури.
1. Дія за значенням дієслова «впаковувати»; розміщення, укладання товару, продукції тощо в тару (коробки, пакети, контейнери) з метою збереження, транспортування або продажу.
2. Процес або технологія захисту та оформлення товару за допомогою пакувальних матеріалів і засобів.
3. Сукупність заходів і операцій, що забезпечують підготовку продукції до переміщення, зберігання та реалізації.
Неорганічний аніон, що є похідним фосфат-іону, у якому всі шість атомів водню заміщені на атоми хлору; хімічна формула: [PCl₆]⁻.
1. Властивість або стан щільного, компактного розташування об’єктів у певному просторі, або ж ступінь такої щільності.
2. У техніці, інформатиці — характеристика системи, пристрою або компонента, що відображає ступінь мініатюризації та оптимізації використання простору.
3. У переносному значенні — насиченість, інформаційна або смислова щільність тексту, мови, твору мистецтва.
1. Технічний термін: ділянка, деталь або елемент, який впаюють у щось; результат процесу впаювання.
2. У радіотехніці та електроніці: невелика плата або модуль з мікросхемами та іншими радіодеталями, який впаюється в основну плату пристрою як єдиний блок.
3. У політичній термінології (зазвичай стосовно виборчих систем): кандидат або депутат, який був включений до виборчого списку партії на додаток до квоти, що належить регіональній організації, часто з метою подолання прохідного бар’єру або посилення списку.
1. Період у давній історії, що почався після завоювань Олександра Македонського (кінець IV ст. до н. е.) і тривав до встановлення римського панування (приблизно до I ст. до н. е.), для якого характерне поширення грецької культури, мови та звичаїв на великих територіях Сходу та їхнє взаємне збагачення з місцевими традиціями.
2. Елемент, явище або риса, запозичені з давньогрецької культури та мови; слідування грецьким зразкам у культурі, мистецтві, мові тощо.
3. У мовознавстві: слово, вислів або інша мовна одиниця, запозичена з давньогрецької мови або утворена за її зразком.