Словник Української Мови
1. Власна назва жіночого імені грецького походження, що означає «сяйво», «світло», «факел»; український відповідник імені Олена.
2. (у міфології) У давньогрецькій міфології — легендарна царівна, дочка Зевса і Леди, славетна своєю надзвичайною красою, через яку розпочалася Троянська війна.
3. (у біології) Рід одноклітинних організмів (Euglena) з типу евгленових, що поєднують ознаки тварин і рослин, звичайно зелених завдяки хлоропластам, з рухом за допомогою джгутика.
1. (релігійний термін) Одна з назв Бога в християнстві, що підкреслює Його абсолютну владу над усім створеним світом; Той, Хто все тримає у Своїй руці, всемогутній Володар.
2. (у мистецтві) Специфічне іконографічне зображення Ісуса Христа, де Він представлений як Пантократор (від грец. παντοκράτωρ — всевладний), зазвичай по пояс або на троні, з Євангелієм у лівій руці та благословляючою правою рукою.
1. Прилад для креслення еліпсів, що складається з двох взаємоперпендикулярних напрямних, по яких ковзають повзунки, з’єднані з креслильним стрижнем.
2. (У математиці) Крива, що є геометричним місцем точок, для яких сума відстаней до двох заданих точок (фокусів) є сталою величиною; еліпс.
Влада над усім, абсолютне панування, необмежена могутність.
1. (мифологія) У давньогрецькій міфології — син царя Салмонея, один із аргонавтів, чоловік Алкести, батько Адмета та Еоліди.
2. (астрономія) Малий супутник планети Сатурн, відкритий у 1980 році; обертається в одній точці Лагранжа (L4) з більшим супутником Діоною.
1. Той, хто має необмежену, абсолютну владу; володар, самодержець.
2. (у релігійному контексті) Одна з назв Бога як верховного і всемогутнього правителя світу; Вседержитель.
Який має форму, подібну до еліпса; видовжено-овальний.
1. Необмежена, абсолютна влада; повновладдя, всесилля.
2. (у філософії та релігії) Абсолютна, безмежна влада Бога над світом; всемогутність.
У діалектній лексиці (західні регіони) — різко, з силою штовхнути, кинути, гепнути когось або щось.
1. Одна з верховних божественних іпостасей, Бог-Творець у християнській та інших монотеїстичних релігіях; Абсолют, що уособлює найвищу, всемогутню та всезнаючу духовну сутність, яка перебуває поза часом і простором.
2. (у переносному значенні) Найвища, верховна, абсолютна інстанція в певній сфері; той, хто має беззаперечний авторитет або владу.