1. Врізник — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі.
2. Врізник — власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області, Кам’янець-Подільському районі.
Словник Української Мови
1. Врізник — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі.
2. Врізник — власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області, Кам’янець-Подільському районі.
1. Ім’я двох римських пап: Геласія I (папа в 492–496 роках, відомий боротьбою за верховенство церковної влади над світською) та Геласія II (папа в 1118–1119 роках).
2. У церковній традиції: святий, шанований у лику священномученика (наприклад, Геласій Кірський).
3. Рідкісна чоловіча ім’я латинського походження (лат. Gelasius, від грец. γέλασις — «сміх, регіт»).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
2. Технічний термін у поліграфії та видавничій справі: ілюстрація, фотографія, схема чи інший графічний елемент, який вмонтовано (врізано) в текстовий блок, зазвичай з обтіканням текстом.
3. Технічний термін у будівництві та виробництві: ділянка, деталь або елемент конструкції, який вставлено, вмонтовано або з’єднано в основну частину шляхом різання, вирізування паза або вкладання у спеціально підготовлене місце (наприклад, врізка замка у дверне полотно).
4. Розмовний термін: коротка інформаційна вставка, замітка або сюжет у газеті, журналі, теле- чи радіопередачі, який вміщено в інший матеріал або між основними частинами програми.
1. Дія за значенням дієслова врізати — різкий, сильний удар, зіткнення чогось із чимось, що супроводжується характерним звуком.
2. Технологічна операція в поліграфії, металообробці, деревообробці тощо, що полягає у вирізанні, прорізанні матеріалу за певним контуром за допомогою спеціального інструменту або обладнання.
3. У геології — глибоке вдавлювання, внедрення однієї гірської породи в іншу, що відбувається в результаті тектонічних процесів.
4. У архітектурі та будівництві — спосіб з’єднання елементів конструкції (наприклад, колод, брусів), при якому кінець одного елемента входить у вибірку, зроблену в іншому.
1. Який має форму еліпса; овальний.
2. Стосунний до еліпса, властивий йому; той, що описує еліпс або відбувається по еліптичній траєкторії.
3. У мовознавстві: стосунний до еліпсису, такий, що має пропуск, випускання елементів мовлення, які легко відновлюються з контексту.
Геланор — власна назва персонажа з давньогрецької міфології, легендарний цар Аргоса, син (або онук) Сфенела, який добровільно поступився престолом прибульцю Данаю.
Геланор — власна назва (ім’я) персонажа з творів жанру фентезі, часто використовується для позначення ельфів, чарівників або інших міфічних істот.
1. Зменшувальна форма до слова “врізка” — невеликий вріз, неглибоке вдавлення або вирізана ділянка на поверхні чогось.
2. (У поліграфії) Невеликий, часто декоративний, відступ або виріз у блоці тексту, що утворює порожнину для вставки іншого елемента (наприклад, ілюстрації, заголовка).
3. (Розм.) Про невеликий, вузький куток землі, що врізається в чужу територію або між іншими ділянками.
Геландит — власна назва села в Україні, у складі Білоцерківського району Київської області.
1. Дія за значенням дієслова “врівноважувати”; надання рівноваги, зрівноваження, урівноваження.
2. (у техніці, фізиці) Процес усунення або зменшення динамічної нерівноваги обертових деталей машин і механізмів шляхом додавання або зняття маси.
3. (переносно) Приведення до стану гармонії, злагоди, узгодженості; збалансування.
1. Стилістична фігура (або синтаксична конструкція) в мовленні, при якій один або кілька членів речення, легко відновлюваних з контексту, пропускаються для надання вислову динамічності, стислості або експресивності (наприклад: “Він — до магазину, а я — додому”).
2. У математиці та геометрії — замкнута крива (овал), яка є перерізом конуса площиною або множина точок на площині, сума відстаней від кожної з яких до двох заданих точок (фокусів) є сталою величиною.
3. У друкарській справі та типографіці — знак у вигляді трьох крапок (…), що вживається для позначення перерви в мовленні, незакінченості думки або пропуску в цитаті.