вседержитель

1. (релігійний термін) Одна з назв Бога в християнстві, що підкреслює Його абсолютну владу над усім створеним світом; Той, Хто все тримає у Своїй руці, всемогутній Володар.

2. (у мистецтві) Специфічне іконографічне зображення Ісуса Христа, де Він представлений як Пантократор (від грец. παντοκράτωρ — всевладний), зазвичай по пояс або на троні, з Євангелієм у лівій руці та благословляючою правою рукою.

Приклади вживання

Приклад 1:
Те знає… Вседержитель… А може, ще Й Він не добачає. Онде злодій штемпований Кайдани волочить; Он розбойник катований Зубами скрегоче, Недобитка товариша Зарізати хоче!
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |