Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова вставати; перехід із лежачого, сидячого або схиленого положення у вертикальне, на ноги.
2. (перен.) Початок активної діяльності, пробудження, піднесення (наприклад, про народ, суспільство).
3. (перен.) Повстання, виступ проти кого- або чого-небудь з метою боротьби.
Покритий емаллю (спеціальною склоподібною масою) для захисту, оздоблення або надання гладкої блискучої поверхні.
Має властивості, характерні для емалі; блискучий, гладкий, схожий на емаль.
1. (заст.) Дія за значенням дієслова “вспоминати” — пригадування, згадування когось або чогось; спогад.
2. (заст., перев. мн.) Урочиста поминальна молитва, панахида за померлими.
3. (заст., рідк.) Подарунок на згадку, на спомин; також — знак, ознака, свідчення чогось.
Гелофіт — рослина, пристосована до життя на болоті або на сильно зволожених ґрунтах; болотна рослина.
Гелофіт — у класифікації життєвих форм рослин за Раункієром: рослина, бруньки відновлення якої розташовані над поверхнею води, але в середовищі з підвищеною вологістю (наприклад, очерет, рогіз, осока).
1. Спеціальна склоподібна маса, що наноситься на поверхню металевих, керамічних або інших виробів і закріплюється обпаленням для надання їм гладкості, блиску, кольору та захисту від зовнішніх впливів.
2. Художній виріб (прикраса, картина тощо), виконаний за допомогою такої маси на металевій основі.
3. Тверда блискуча емалеподібна оболонка, що покриває коронку зуба.
1. Процес дії за значенням дієслова «всочувати»; поглинання, вбирання рідини пористою поверхнею або речовиною.
2. Перен. Повне засвоєння, глибоке сприйняття ідей, знань, переконань, норм поведінки тощо.
Всохлість — стан, коли щось повністю втратило вологу, стало сухим і твердим; пересихання.
Всохлість — властивість ґрунту, рослини або іншого матеріалу всихати, перетворюватися на суху, здерев’янілу масу.
Всотування — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. Який за своїми властивостями (щільністю, блиском, гладкістю поверхні тощо) нагадує емаль.
2. У біології: що має вигляд або структуру, подібну до зубної емалі.
1. Психічний розлад, що проявляється як патологічний, ірраціональний страх перед сміхом, почуттям щирої радості або веселощами, часто пов’язаний із побоюванням стати об’єктом глузування.
2. У психології та психіатрії — специфічна фобія, нав’язливий стан тривоги, який виникає при сприйнятті сміху (власного чи чужого) або в ситуаціях, що можуть спровокувати веселощі.