Словник Української Мови
Буква
1. Спеціальна склоподібна маса, що наноситься на поверхню металевих, керамічних або інших виробів і закріплюється обпаленням для надання їм гладкості, блиску, кольору та захисту від зовнішніх впливів.
2. Художній виріб (прикраса, картина тощо), виконаний за допомогою такої маси на металевій основі.
3. Тверда блискуча емалеподібна оболонка, що покриває коронку зуба.
Приклад 1:
Ніяких матеріальних «надмірностей» — ніколи не було в нас ні килимів, ані золотих прикрас, — єдина коштовність, яка дісталася мені у спадок від матері, це маленька брошка: японська емаль із золотим обідком. Зате — море книжок і періодики, музика і пісня, родинні відвідини кіно — з наступним обговоренням, різноманітне й змістовне товариство.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
A.Емаль B.Цемент C.Пульпа D.Дентин E.Періодонт 25. Стоматолог під час огляду порожнини рота хворого виявив запалення тканини, що оточують зуб.
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”