Словник Української Мови
Втихомирювачка — засіб (часто медичний препарат), що має заспокійливу, седативну дію, призначений для зняття збудження, нервозності або тривоги.
Втихомирювачка — переносно: будь-який фактор, обставина або дія, що сприяє заспокоєнню, вгамуванню когось або чогось.
1. Той, хто втихомирює когось або щось; засіб для заспокоєння, приборкання.
2. (техн.) Пристрій або елемент у системах керування, призначений для зменшення коливань, поштовхів, вібрацій або для швидкого загасання перехідних процесів (наприклад, демпфер, амортизатор, стабілізатор).
1. Який стосується еманування, пов’язаний з процесом випромінювання, виділення або поширення чогось від джерела.
2. У філософії (зокрема, в неоплатонізмі) — такий, що описує походження всього сущого з єдиного першоджерела (Абсолюту, Єдиного) через ієрархічне сходження.
1. Стосуючись до Гельсінгфорса (колишня назва Гельсінкі — столиці Фінляндії), пов’язаний з ним.
2. Історичний термін: стосовний до Гельсінгфорського ультиматуму 1939 року — вимоги СРСР до Фінляндії щодо територіальних поступок, що стало безпосередньою причиною початку Радянсько-фінської війни (1939–1940).
1. Дія за значенням дієслова “втихомирювати”; приведення до стану спокою, заспокоєння когось або чогось, що виявляє збудження, тривогу, хвилювання тощо.
2. Придушення, приборкання, усунення явищ, що порушують спокій або порядок (наприклад, заворушень, конфліктів).
Стан спокою, затишшя, умиротворення, що настає після буйних подій, хвилювань або неспокою.
Звільнитися від залежності, опіки, обмежень (соціальних, правових, моральних тощо); набути незалежності та рівноправності.
Позбутися впливу когось або чогось; стати самостійним у думках, вчинках, поглядах.
У конкретно-історичному контексті — набути рівних прав, особливо стосовно жінок (емансипація жінок) або інших груп населення, які раніше були обмежені в правах.
Гельсінгфорс — історична назва міста Гельсінкі, столиці Фінляндії, що вживалася переважно в офіційному вжитку за часів Російської імперії та у першій половині XX століття.
Процес дії за значенням дієслів “втихомирити” та “втихомиритися”; приведення до стану спокою, заспокоєння, приборкання.
Результат такої дії; стан спокою, затишшя, угамування, що настає після шуму, руху, збудження.
1. Дія за значенням дієслова “втиснути” — насильницьке поміщення, вдавлювання чогось у щільно обмежений простір або середовище.
2. (геол.) Процес проникнення магматичних розплавів у товщу земної кори з утворенням інтрузивних тіл.
3. (тех.) Операція обробки металу тиском, при якій заготовка під дією преса заповнює порожнину форми, утворюючи виріб.