еманування

Значення

1. (Філософія) –

   (у філософії, особливо в неоплатонізмі) Процес виходу, випромінювання, поширення світу чи буття від єдиного першоджерела (Єдиного, Бога, Абсолюту), що розглядається як безперервне та неминуче істечення без втрати його сутності.

2. (Фізика) –

   (у природничих науках, істор.) Виділення, випромінювання, виходження чогось (наприклад, радіоактивних газів, пари, аромату).

3. (Фізика) –

   (перен., книжн.) Поширення, виявлення, вихід чогось від джерела (наприклад, енергії, світла, ідеї).

Правопис та відмінювання