Словник Української Мови
1. Висловлювання, поведінка або твір, що відрізняються грубістю, непристойністю, відсутністю духовності та витонченості, демонструють примітивність смаку і моральну деградацію.
2. У мистецтві та літературі — напрям, стиль або окремі елементи, що навмисно або через безталанність спрощують, опошлюють дійсність, застосовують грубі, неприйнятні засоби вираження.
3. Збірний образ для позначення явищ, які характеризуються вульгарністю, поширенням низькопробних ідей, зразків масової культури тощо.
Гемаглютиніни — це глікопротеїни на поверхні вірусів (зокрема вірусу грипу), які забезпечують прикріплення вірусної частки до рецепторів клітини-хазяїна, що містять сиалову кислоту, ініціюючи таким чином інфекційний процес.
Гемаглютиніни — це білки або речовини (наприклад, антитіла або лектини), здатні викликати аглютинацію (склеювання) еритроцитів.
1. Стосовний до емпіріокритицизму, властивий йому; заснований на принципах філософської течії, що виникла наприкінці XIX — початку XX століття, яка розглядає досвід як єдину реальність, а завдання філософії — в критичному аналізі почуттєвих відчуттів.
2. Побудований на принципах критичного аналізу досвіду та відчуттів.
1. Властивість або якість того, що є вульгарним; грубість, непристойність, відсутність доброго смаку в поведінці, висловлюваннях, зовнішньому вигляді тощо.
2. Конкретний вульгарний вчинок, вираз, деталь одягу тощо; прояв такої якості.
3. У філософії та соціальних науках — спрощений, примітивний підхід до складних явищ, що ігнорує їхню сутність і зводить до поверхневих або грубих трактувань (наприклад, вульгарний матеріалізм, вульгарна соціологія).
1. Грубе, непристойне слово або вираз, що вживається в мовленні замість літературного відповідника.
2. У лексикології: лексична одиниця, що належить до вульгарної лексики та характеризує низький, непристойний стиль мовлення.
Філософська течія кінця XIX — початку XX століття, що виникла на основі позитивізму, заперечувала об’єктивну реальність поза межами людського досвіду та вважала завданням філософії критичний аналіз чуттєвих відчуттів, а не пізнання об’єктивних законів.
Суб’єктивно-ідеалістична система у філософії, засновником якої вважається Ріхард Авенариус, а представником — Ернст Мах; відома також під назвою “махізм”.
Гемаглютинін — це поверхневий глікопротеїн вірусу грипу та деяких інших вірусів, що забезпечує прикріплення вірусної частки до рецепторів клітини-хазяїна та її подальше проникнення всередину; основний антиген, що визначає підтип вірусу та викликає імунну відповідь організму.
Гемаглютинін — це білок або речовина (наприклад, антитіло або лектин), здатна викликати аглютинацію (злипання) еритроцитів.
1. Спрощення, примітивізація наукових, філософських, мистецьких або інших складних понять, теорій або творів, що призводить до спотворення їхньої суті, втрати глибини та справжнього змісту.
2. Надання чомусь грубого, вульгарного характеру; опошлення, зведення до низького рівня.
1. Послідовник філософської течії емпіріокритицизму, який розглядає досвід як єдине джерело пізнання, а завдання філософії — в критичному аналізі даних досвіду.
2. Представник напряму в філософії кінця XIX — початку XX століття, заснованого Р. Авенариусом, що прагне очистити досвід від будь-яких метафізичних припущень.
1. Біологічний процес, при якому відбувається склеювання та випадіння в осад червоних кров’яних тілець (еритроцитів) під впливом специфічних антитіл, вірусів або деяких бактерій.
2. У лабораторній діагностиці — метод ідентифікації вірусів або визначення групи крові, заснований на здатності зразка викликати аглютинацію (склеювання) еритроцитів.