Словник Української Мови
1. Суспільно-культурна конструкція, що визначає ролі, поведінку, очікування та соціальні норми, які суспільство приписує особам на основі їхньої статевої приналежності, на відміну від біологічної статі.
2. У мовознавстві — граматична категорія іменників, займенників, прикметників і дієприкметників, що виражається в їхній здатності поєднуватися з певними формами слів, що узгоджуються, та часто відповідає реальній статі або її відсутності (чоловічий, жіночий, середній рід).
1. Відкритий уривок тексту, документа або літературного твору, що публікується або цитується для ознайомлення.
2. У музиці: невеликий музичний твір або фрагмент більшого твору, призначений для виконання на відкритому повітрі (наприклад, у парку, на святі).
3. Рідко вживане позначення відкритої, незабудованої ділянки місцевості серед лісу чи забудови.
1. (медич.) патологічний стан, що характеризується значним зниженням нервової активності, виснаженням нервової системи, що призводить до різкого падіння працездатності, фізичної та психічної слабкості; нервове виснаження.
2. (фізіол., заст.) зменшення або припинення функціональної активності органа або тканини внаслідок порушення його зв’язку з нервовою системою (наприклад, після перерізання нерва).
1. Той, хто відкриває щось нове, невідоме, робить відкриття (у науці, техніці, географії тощо).
2. Пристрій, інструмент або пристосування для відкривання чого-небудь (наприклад, консервних банок, пляшок).
3. Рідко вживане: той, хто засновує, ініціює, покладає початок чомусь (наприклад, новій справі, традиції).
Генденьки — прислівник, який означає спосіб пересування або стану: незграбно, перевалюючись з боку на бік, важкою ходою (зазвичай про товсту або неповоротку людину).
Генденьки — прислівник, що вживається для характеристики манерної, незграбної або кволої ходи, часто з відтінком зневаги або жарту.
1. (у медицині) такий, що викликає енервацію — втрату нервової енергії, виснаження нервової системи; що призводить до ослаблення або припинення функцій якого-небудь органа внаслідок порушення його нервового забезпечення.
2. (переносно) такий, що виснажує, ослаблює психічно або фізично; виснажливий, знесилюючий.
1. Дія за значенням дієслова “відкривати”; процес, у результаті якого щось стає відкритим, доступним для огляду, використання або проникнення.
2. Початок, започаткування, ініціювання чогось (наприклад, заходу, сезону, змагань).
3. Виявлення, знаходження, викриття чогось раніше невідомого, таємного або прихованого.
1. Дія за значенням дієслова “відкраювати”; процес відрізання, відокремлення частини чогось (наприклад, шматка від цілого) шляхом різання, відколювання або подібної механічної дії.
2. Результат такої дії; частина, шматок, який було відокремлено від основного масиву, пласта, предмета.
3. (У техніці, геології) Процес поступового відокремлення, зняття шару матеріалу або породи з поверхні.
1. Стосовний до енеоліту, що належить до цієї археологічної епохи або характерний для неї.
2. Створений, виготовлений або існував у період енеоліту.
1. Власна назва міста в Німеччині, федеральна земля Саксонія-Ангальт, відоме своїми історичними пам’ятками та щорічним музичним фестивалем імені Георга Фрідріха Генделя.
2. Рідкісне вживання як прізвисько або неформальне позначення видатного німецького композитора епохи бароко Георга Фрідріха Генделя (Georg Friedrich Händel).