Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “відкошувати”; процес відділення, відрізання частини чогось шляхом косіння або подібної механічної дії.
2. Частина поля, луки тощо, що була скошена окремо або в інший час; ділянка трави, збіжжя, яку відкошено.
3. У техніці — обробка поверхні (наприклад, металу) шляхом зрізування тонкого шару для вирівнювання або очищення.
1. Дія за значенням дієслова “відкочувати” — переміщення коченням у зворотному напрямку або на деяку відстань від чогось; відкочення.
2. (у техніці, промисловості) Процес зворотного переміщення деталі, вузла або механізму шляхом кочення після виконання робочого ходу.
Генделик — власна назва села в Україні, розташованого в Мукачівському районі Закарпатської області.
1. Технічний термін, що позначає процес зворотного ходу, відкату або відкочування чого-небудь (наприклад, механізму, вагона) у вихідне або попереднє положення.
2. У переносному значенні — різкий відхід, відступ від попередніх поглядів, принципів або політики; радікальна зміна позиції на протилежну.
Енеоліт — археологічна доба (період) між неолітом та бронзовим віком, для якої характерне поширення перших мідних знарядь при збереженні значного використання кам’яних; мідний вік.
1. Посада керівника деканату (адміністративно-територіальної одиниці) у Румунській православній церкві, аналогічна протоієрею або благочинному в інших православних церквах.
2. Особа, яка обіймає таку посаду.
1. Дія за значенням дієслова “відкохувати”; процес відділення, відокремлення чогось шляхом копання, риття або розчищення.
2. (у техніці, будівництві) Вилучення, видалення ґрунту, породи або матеріалу з котловану, траншеї, виробки тощо для формування потрібного заглиблення або профілю.
3. (переносно, рідко) Уважне дослідження, “викопування” якоїсь інформації, фактів, деталей з пам’яті або з масиву даних.
Відкотниця — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Городенківському районі (за сучасним адміністративним поділом).
1. (Енен) — власна назва міста на півночі Франції, адміністративного центру департаменту Нор у регіоні О-де-Франс.
2. (Енен) — французьке прізвище, поширене в Україні та світі; відомі носії: Анн Енен (нар. 1977) — французька письменниця, Антуанетта д’Енен (1571–1618) — фаворитка французького короля Генріха IV.
1. У музиці: позначення темпу, що вказує на дуже повільне, урочисте виконання (від італ. lento assai — дуже повільно); найчастіше стосується частини Adagio у творах для органу.
2. У музиці (рідше): позначення характеру виконання — величаво, грандіозно.