Словник Української Мови
1. Скорочене позначення для “генетичного оператора” — елемента генетичного алгоритму, що відповідає за створення нових поколінь рішень шляхом таких операцій, як селекція, кросовер (схрещування) та мутація.
2. Рідкісне скорочення від “генеральний оператор” (від англ. general operator) — у математиці та програмуванні: узагальнений оператор, який може виконувати різноманітні функції залежно від контексту або заданих параметрів.
1. Дія за значенням дієслова “відпалювати” — технологічна операція нагрівання та повільного охолодження металевих виробів для зняття внутрішніх напруг, поліпшення структури або властивостей матеріалу.
2. (у розмовному мовленні) Різка, уїдлива відповідь, зустрічна образлива репліка, якою “відпалюють” у словесній сутичці.
1. Назва давньоримського епічного твору поета Вергілія, присвяченого мандрівкам та пригодам троянського героя Енея, який вважався легендарним прабатьком римлян.
2. Загальна назва літературних творів (поем, пародій), написаних на сюжет або у стилі Вергілієвої «Енеїди», зокрема відома українська бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда», що поклала початок новій українській літературній мові.
3. У переносному значенні — довга, заплутана розповідь або опис нескінченних пригод, мандрів, часто з іронічним відтінком.
Відпалювальниця — жіночий відповідник до слова “відпалювальник”: жінка, яка професійно займається відпалюванням (обпалюванням) чого-небудь, наприклад, ворсу на тканині або пір’я на туші птиці.
Відпалювальниця — розмовне, часто іронічне позначення жінки або дівчини, яка веде себе зухвало, викликаюче, намагається привернути до себе увагу яскравими, часто епатажними вчинками або зовнішнім виглядом; залицяльниця.
Енеївна — жіноче ім’я, утворене від чоловічого імені Еней, що походить від латинського Aeneas; жіночий варіант цього імені.
Енеївна — персонаж давньогрецької міфології, дочка троянського героя Енея, згадувана в окремих переказах.
1. (техн.) Пристрій або інструмент для відпалювання (видалення забарвлення, оксидів тощо) поверхні металу шляхом нагрівання.
2. (спец.) Фахівець, який займається відпалюванням (термічною обробкою) металевих виробів або деталей.
1. Власна назва, що використовується для позначення роду, племені або іншої родової спільноти людей.
2. У лінгвістиці: назва мови, діалекту або мовної родини, що походить від етноніму (назви народу, племені), наприклад: “українська мова” — генонім, похідний від етноніма “українці”.
1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.
2. Технічний термін: пристрій або елемент системи, призначений для контрольованого підпалу, ініціювання горіння палива (наприклад, у котлах, печах) або для випробування вибухових речовин на детонацію.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області.
2. (діал.) Місце, де випалюють або випалили ліс для землеробських потреб; галявина, випалена ділянка в лісі.