Значення
- (Історія) –
Власна назва, що використовується для позначення роду, племені або іншої родової спільноти людей.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: назва мови, діалекту або мовної родини, що походить від етноніму (назви народу, племені), наприклад: “українська мова” — генонім, похідний від етноніма “українці”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. генонім, р. геноніма, д. генонімові, з. генонім, о. генонімом, м. генонімі, к. геноніме