1. У давньоримській міфології — бог виноробства, родючості та веселощів, відповідник давньогрецького Діоніса; часто зображувався у вигляді товстого, веселого чоловіка з гроном винограду або чашею вина.

2. Переносно — про людину, яка схильна до надмірного пияцтва, гулянок (зазвичай іронічно або уживається в літературній мові).

3. У переносному значенні, рідко — саме вино, алкогольний напій (символічно).

Бахурча — власна назва, що позначає річку в Україні, ліву притоку річки Сіверський Донець, протікає територією Ізюмського району Харківської області.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за адміністративним поділом до 2020 року).

1. Рідкісна назва невеликої річки або струмка, що використовується переважно в усній народній мові та може входити до складу гідронімів (наприклад, у назвах населених пунктів).

2. (діал.) Невелика балка, яр, западина у рельєфі місцевості.

1. Розмовне, часто зневажливе позначення хлопчика, хлопця, юнака, іноді з відтінком пустотливості або неслухняності.

2. Застаріле, історичне: молодий козак, який ще не брав участі у походах; молодий неодружений козак.

3. У народній творчості та діалектах: молодик, парубок, неодружений юнак.

Бахуврихі — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області; розташоване на лівому березі річки Стрипа.

1. Історична назва воїнів-найманців у Середній Азії (переважно в Бухарському еміраті та Хівінському ханстві), які не входили до регулярного війська та наймалися для виконання окремих бойових завдань або охорони.

2. У переносному значенні — людина, схильна до авантюр, ризикованих вчинків або готовий за плату виконати небезпечне доручення.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.

2. (рідко) Власна назва річки в Україні, правої притоки Ужа, що протікає Закарпатською областю.

1. Шорстка, виворітна сторона шкіри, що прилягала до тіла тварини; протилежна до лицьової (мездри).

2. У тюркських народів: традиційна страва з субпродуктів (переважно з ягнячих або телячих нутрощів), загорнутих у рубце.

Властивість або стан предмета, що має бахрому, подібний до бахроми вигляд, або характеризується наявністю численних тонких, вільно звисаючих відростків, ниток, волокон по краю.

У ботаніці — морфологічна ознака листя, пелюсток або інших частин рослини, край яких глибоко розсічений на тонкі, часто ниткоподібні, звивисті або розгалужені частки, що нагадують бахрому.

У геології та мінералогії — характер поверхні або структури мінералу, кристала або гірської породи, що має дрібні, волосоподібні або голкоподібні виступи, утворюючи схожість на оксамит або бахрому.