Значення
- (Техніка) –
Властивість або стан предмета, що має бахрому, подібний до бахроми вигляд, або характеризується наявністю численних тонких, вільно звисаючих відростків, ниток, волокон по краю.
- (Ботаніка) –
У ботаніці — морфологічна ознака листя, пелюсток або інших частин рослини, край яких глибоко розсічений на тонкі, часто ниткоподібні, звивисті або розгалужені частки, що нагадують бахрому.
- (Геологія) –
У геології та мінералогії — характер поверхні або структури мінералу, кристала або гірської породи, що має дрібні, волосоподібні або голкоподібні виступи, утворюючи схожість на оксамит або бахрому.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бахромчастість, р. бахромчастості, д. бахромчастості, з. бахромчастість, о. бахромчастістю, м. бахромчастості, к. бахромчастосте