бахур

1. Розмовне, часто зневажливе позначення хлопчика, хлопця, юнака, іноді з відтінком пустотливості або неслухняності.

2. Застаріле, історичне: молодий козак, який ще не брав участі у походах; молодий неодружений козак.

3. У народній творчості та діалектах: молодик, парубок, неодружений юнак.

Приклади вживання

Приклад 1:
МАМИН СИНОК В суботу рано вибігла Михайлиха за поріг хати і заговорила до себе дзвінким голосом: — Ба, не знав, де бахур подівси? Десь воно ландає, десь воно нишпорить по дворі, як курка.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |