Словник Української Мови
Ідеологічна позиція, політика або світогляд, що ґрунтуються на ненависті, неприйнятті, упередженому страху або ворожості до всього німецького, до Німеччини, її культури, мови, народу чи політики.
Конкретні історичні прояви та ідеологічні системи, спрямовані проти німців або Німеччини, часто пов’язані з певними політичними подіями чи війнами.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Рідко вживана загальна назва для вітрил, вітрильного оснащення судна або сукупності вітрил (аналогічно до слів “такелаж”, “оснастка”).
Епіктез — у давньогрецькій філософії, особливо в стоїків, поняття, що означає згоду, схвалення або прийняття розумом певного уявлення чи судження як істинного.
Епіктез — у риториці та поетиці: стилістична фігура, що полягає у вживанні додаткового слова або словосполучення для уточнення або посилення вислову, часто після паузи (наприклад, “він прийшов — раптово”).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вітер” — слабкий, легкий, несильний вітер.
2. Розмовна назва вітряка (вітряного млина).
3. Розмовна назва пристрою для ручного обвітрювання зерна (віялки).
4. У техніці — лопатеве колесо, крильчатка вентилятора або іншого подібного механізму.
Особа, яка відчуває стійку неприязнь, ворожість або упередження щодо Німеччини, німецького народу, його культури, мови чи політики.
Прихильник ідеології або політики, спрямованої проти німецьких інтересів, впливу чи експансії.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “вітер”: легкий, несильний вітер, повівання.
2. Рослинна олійна культура з родини капустяних, сизап; ріпак.
3. Назва народного вітряного музичного інструмента, схожого на сопілку.
Епіксилія — у середньовічній та ранньомодерній книжковій справі: короткий текст (присвята, пояснення, молитва тощо), написаний переписувачем або власником на початку або в кінці рукописної книги, часто на форзаці або вільному аркуші.
Епіксилія — у палеографії та кодикології: додатковий запис (колофон, власницький напис, глоса, пам’ятка) у рукописній або стародрукованій книзі, що не належить до основного тексту твору, але має історичну, культурну або профілістичну цінність.
1. (геол.) Піщано-глиниста гірська порода, що утворюється в результаті вивітрювання гранітів, гнейсів та інших магматичних порід; еоліт.
2. (поет., заст.) Сильний вітер, буря, буревій.
Германосилан — хімічна сполука, що належить до групи силанів, у якій один або кілька атомів кремнію заміщені на атоми германію; загальна назва органогерманієво-кремнієвих гідридів.
Вітражистка — жінка-майстриня, яка створює вітражі (художні композиції зі скла або інших прозорих матеріалів).
Вітражистка — художниця, яка спеціалізується на розробці ескізів та/або авторському виконанні вітражів.