Епіктез — у давньогрецькій філософії, особливо в стоїків, поняття, що означає згоду, схвалення або прийняття розумом певного уявлення чи судження як істинного.
Епіктез — у риториці та поетиці: стилістична фігура, що полягає у вживанні додаткового слова або словосполучення для уточнення або посилення вислову, часто після паузи (наприклад, “він прийшов — раптово”).