Вітогепат — власна назва лікарського препарату гепатопротекторної дії, що застосовується для лікування захворювань печінки.
-
германка
1. Жінка або дівчина німецької національності; представниця германських народів.
2. Розмовна назва німецької мови.
3. Істор. Розмовна назва німецької гвинтівки або карабіна системи Маузера, що перебували на озброєнні німецької армії в першій половині XX століття.
-
вітлуф
Вітлуф — салат цикорій, що вирощується в темряві для отримання білих, ніжних листків, які вживаються у свіжому вигляді або після термічної обробки.
Вітлуф — кулінарна назва бланшованих пагонів цикорію салатного, які мають характерну видовжену форму та слабкогіркуватий смак.
-
епікриз
1. (у медицині) Короткий висновок лікаря про перебіг хвороби, діагноз, проведене лікування та його результати, що складається при виписканні пацієнта з лікувального закладу або при завершенні певного етапу лікування.
2. (переносно) Підсумковий висновок, оцінка якогось процесу, явища або періоду.
-
вітлокіт
Вітлокіт — власна назва, що позначає персонажа з серії фентезійних романів “Відьмак” польського письменника Анджея Сапковського, а також однойменних відеоігор та екранізацій; могутній чарівник (відьмак), мутант і професійний мисливець на монстрів, справжнє ім’я якого — Ґеральт із Рівії.
-
германець
1. Представник давньогерманських племен, що населяли Центральну та Північну Європу в античний та ранньосередньовічний період.
2. У широкому вжитку — уродженець або громадянин Німеччини, німець.
-
вітловник
Вітловник — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
-
епікотильний
1. Ботанічний термін, що стосується епікотиля — частини стебла рослини між сім’ядолями та першими справжніми листками (першим вузлом).
2. Прикметник, що описує ознаки, властивості або належність до епікотиля (наприклад, епікотильне коліно, епікотильна петелька).
-
вітла
Вітла — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
-
германдада
1. Власна назва села в Іспанії (автономна спільнота Кастилія і Леон), відомого своїми історичними пам’ятками та традиційним святом «Тавромахія» (бій биків).
2. У літературі та мистецтві — символічна назва, що вживається для позначення міфічного, ідеального місця або утопічного простору, де час нібито зупинився, а життя тече повільно та відокремлено від зовнішнього світу; художній образ із однойменної п’єси Федеріко Гарсіа Лорки.