Словник Української Мови
1. Метод радіоізотопної діагностики, що полягає у реєстрації випромінювання введених у організм радіоактивних ізотопів спеціальним приладом (гамма-камерою) для отримання зображення внутрішніх органів або тканин.
2. Отримане в результаті такого методу зображення (гаммаграма), що візуалізує розподіл радіофармацевтичного препарату в організмі.
1. (мед.) Призначений для екстирпації (вилучення, видалення) органу або патологічно зміщеної тканини; що має відношення до хірургічної операції повного вирізання чого-небудь.
2. (с.-г.) Стосовний до екстирпатора — знаряддя для корчування пнів, кущів або видалення бур’янів з корінням; призначений для викорчовування.
1. Власна назва літературного прийому, запропонованого українським письменником Миколою Хвильовим, який полягає у творенні нових слів або вживанні рідковживаних архаїчних, діалектних слів для посилення художньої виразності тексту та наближення мови до народної основи.
2. (У розширеному значенні) Творча мовна практика, спрямована на активізацію, відродження та впровадження в сучасний вжиток багатства національної лексики, зокрема архаїзмів, діалектизмів, історизмів та неологізмів.
1. Здатність організму, виду, популяції або біологічної спільноти зберігати життя та продовжувати існування в складних, несприятливих або екстремальних умовах середовища.
2. У медицині та демографії — статистичний показник, що відображає ймовірність збереження життя для певної групи осіб (наприклад, хворих з конкретним діагнозом) протягом заданого проміжку часу.
3. У техніці та економіці — здатність системи, підприємства чи технології функціонувати та зберігати працездатність у кризових умовах.
1. Дія за значенням дієслова “виживати”; процес або стан збереження життя, існування в складних, несприятливих або екстремальних умовах, що загрожують існуванню.
2. У біології та екології: здатність організму, виду або популяції пристосовуватися до навколишнього середовища, долати негативні фактори та продовжувати існування в процесі природного відбору.
3. У соціальному та психологічному контексті: боротьба за існування, задоволення базових потреб або збереження цілісності в умовах жорсткої конкуренції, загрози, стресу або дефіциту ресурсів.
1. Сільськогосподарська машина для викопування коренеплодів (буряків, моркви тощо) з ґрунту та очищення їх від ботви і землі.
2. (у медицині) Хірургічний інструмент для видалення (екстирпації) органів або патологічних утворень, що має форму щипців з кільцеподібними губками.
Метод запобігання інфекційним захворюванням шляхом введення в організм гамма-глобулінів — препаратів із готовими антитілами, що забезпечують пасивний імунітет на певний період.
1. Дія за значенням дієслова “вижебрувати” — отримання чогось шляхом благальних прохань, настирливих благань або принизливих молінь.
2. (переносне значення) Набуте таким способом майно, гроші або інші блага; те саме, що вижебрунок.
1. (діал.) Те саме, що вижига — людина, яка випалює ліс під город, а також узагалі той, хто випалює ліс, степ тощо для землеробсьтва.
2. (діал.) Розпечений, гарячий попіл або вугілля після випалювання лісу.
3. (діал.) Місце, де випалено ліс під город; підсіка, тереб.
Гаммаглобулінемія — стан підвищеної концентрації гамма-глобулінів (імуноглобулінів) у сироватці крові, що часто є показником активного імунного процесу в організмі, наприклад, при хронічних запальних захворюваннях, певних інфекціях або аутоімунних патологіях.