1. Чоловіче особове ім’я, що походить від англійського Ernest (від давньоверхньонімецького ernust — “серйозність, рішучість”).
2. Назва одного з персонажів п’єси Оскара Вайлда “Як важливо бути серйозним” (в оригіналі — Ernest).
Словник Української Мови
1. Чоловіче особове ім’я, що походить від англійського Ernest (від давньоверхньонімецького ernust — “серйозність, рішучість”).
2. Назва одного з персонажів п’єси Оскара Вайлда “Як важливо бути серйозним” (в оригіналі — Ernest).
1. Який спричиняє смерть, завдає смертельного ураження; смертельний, смертоносний.
2. Який виражає сильну ворожість, ненависть або бажання помсти; сповнений смертельної загрози.
3. Надзвичайно сильний за ступенем вияву; виснажливий, нестерпний.
4. Рішучий, остаточний (про доказ, аргумент тощо).
1. Уберегти, захистити когось або щось від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного; зберегти.
2. Уникнути чогось, не допустити настання чогось негативного.
1. (у біології, медицині) Неодночасність, різний час настання або розвитку певних процесів, станів, ознак чи явищ у живих організмів.
2. (у лінгвістиці) Неодночасність, різний час появи та розвитку мовних явищ у різних діалектах, ідіомах або в історії однієї мови.
3. (у соціології, педагогіці, психології) Неодночасність, різні темпи розвитку окремих індивідів, груп чи соціальних інститутів.
4. (загальнонауковий термін) Властивість процесів або явищ відбуватися або проявлятися в різний час; несинхронність.
Ерна — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Львівській та Рівненській областях.
1. Дієприкметник активного стану теперішнього часу від дієслова “вбивати”: такий, що позбавляє життя, умертвляє когось або щось.
2. (Переносне значення) Надзвичайно сильний, виснажливий, що викликає крайню стомленість або пригнічення (про працю, спеку, нудьгу тощо).
3. (Розмовне, переносне значення) Дуже смішний, кумедний; такий, що “вбиває” сміхом.
1. Швидко бігти кудись, поспішаючи, намагаючись встигнути; вбігати.
2. (у кого, у що) Старанно займатися чимось, заглиблюватися в щось, присвячувати себе чомусь; вникати.
1. Швидко вбігати, убігати кудись, заходити кудись на короткий час.
2. (у що) Вставляти, вкладати, всовувати щось у щось, зазвичай швидко або з натиском.
1. Насильницько позбавляти себе життя; здійснювати самогубство.
2. Розмовне. Надмірно напружуватися, дуже старанно та виснажливо працювати, намагатися; загнати себе працею.
3. Розмовне. Сильно стукатися, битися об щось (часто з болем або шкодою для себе).
4. Розмовне. Настирно втручатися, лізти кудись.
1. Різнокольоровість райдужної оболонки очей, що може бути вродженою або набутою внаслідок захворювання чи травми.
2. (У біології) Різне забарвлення окремих ділянок тіла, хутра, пір’я, луски тощо в тварин або частин рослин.