1. Власна назва літературного прийому, запропонованого українським письменником Миколою Хвильовим, який полягає у творенні нових слів або вживанні рідковживаних архаїчних, діалектних слів для посилення художньої виразності тексту та наближення мови до народної основи.
2. (У розширеному значенні) Творча мовна практика, спрямована на активізацію, відродження та впровадження в сучасний вжиток багатства національної лексики, зокрема архаїзмів, діалектизмів, історизмів та неологізмів.